19-річний півзахисник Десни U-19 В’ячеслав Бабор поділився своїми враженнями від дострокового завершеня сезону, оцінив виступи команди, а також розповів про початок свого футбольного шляху.

За словами молодого півзахисника Десни U-19 В’ячеслава Бабора, в основної команди чернігівського клубу є всі шанси, щоб завоювати медалі в УПЛ в цьому сезоні.

— На жаль, чемпіонати U-21 та U-19 у цьому сезоні не дограватимуть. Враховуючи, що Ви — 2001 року народження, виходить, що Ваша кар’єра у Десні U-19 теж завершилася достроково. Чи стало це рішення для Вас несподіваним та що відчули, коли дізналися новину?

— Я очікував такого результату. Була надія, звичайно, що ми все-таки дограємо, що нам дадуть шанс, але… ось так от вирішили. Відчув смуток від того, що ми більше не зіграємо разом. Але, в будь-якому випадку, потрібно працювати далі і не падати духом.

— 11 травня Ви відзначили свій 19-й день народження. Що це таке — відзначати свято у карантині?

— Ну, я не надто відчув різницю, так як був в оточенні рідних. Все було як завжди здорово: карантин не вплинув на святковий настрій…

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

— Чим займалися після того, як в Україні були заборонені не тільки змагання, а й колективні тренування? Як підтримували форму та, взагалі, чи готові були дограти чемпіонат до кінця?

— Я з самого початку карантину поїхав в рідне село — Павлівку: там є всі умови для того, що б працювати над собою. Кожен день бігав кроси, займався у футбольному манежі, загалом, не сидів на місці. Дуже сильно допомагав батько: я йому дуже вдячний і ціную його допомогу. А щодо чемпіонату: звичайно, був готовий догравати.

— У підсумку Десна U-19 фінішувала на останньому, 13-му місці у таблиці, й тепер ми лише умовно можемо обговорювати «що було б, якщо б чемпіонат дограли». Але узимку Ви разом з командою провели непогану роботу, зокрема, збільшили впевненість у власних силах, завдяки виступам у турнірі «Зимова іскра». Тож на що розраховували у весняній частині чемпіонату та чи могла, реально, Десна піднятися у таблиці?

— Так, ми фінішували на останньому місці, але взимку всі працювали на повну, заради того що б повернуться і довести що ми не «петрушки». На «Іскрі» ми грали проти ветеранів і досвідчених гравців: після цього турніру і зимових тренувань у нас реально були шанси не поступатися в чемпіонаті УПЛ і набирати очки. Шкода, що ми не мали змоги це довести.

Проти Шахтаря U-19 Десна не встояла (0:9). Бабор (крайній ліворуч) проти гірників грав під номером 19. Фото shakhtar.com.

— Вам вже 19 років, отже, у наступному сезоні чемпіонату U-19 ані Ви, ані Ваші однолітки, не зможуть брати участь. Якщо підводити підсумок цим двом рокам у чемпіонаті УПЛ U-19: чим вони, у першу чергу, запам’яталися, та чому Десна U-19 за Вашої «каденції» так й не змогла здобути жодної ігрової перемоги?

— Ми грали з хорошими командами, в яких було багато збірників: класний рівень! Отримали досвід. Так, не найкращий, але досвід… Не зможу сказати за всю команду, але особисто я вважаю, що для перемог нам не вистачало характеру та ігрової злості…

— Чемпіонат УПЛ U-19 — це можливість показати себе, як тренерам своєї команди, так і скаутам інших клубів. Тож, наскільки, на Вашу думку, дострокове припинення чемпіонату 2019/20 позначиться на Вашій кар’єрі та які плани на наступний сезон? Чи плануєте виступати за Десну U-21?

— Потрібно тренуватися, далі робити свою роботу: це не кінець. Я не можу сказати: чи зможу або не зможу потрапити в U-21 — це вирішує тренерський штаб. Моя справа працювати над собою: все залежить від мене і моєї роботи.

— Ваш тато Олександр — відомий футболіст та тренер, який, крім Десни, грав, зокрема, за Миколаїв та черкаський Дніпро. Наскільки це складно для дитини — коли тата часто немає вдома? Та чому, знаючи що таке життя професійного футболіста, Ви самі наважилися стати на цей шлях?

— Я був зовсім маленьким, коли батько грав у Миколаєві і тому не можу сказати, що відчував. Завжди намагаюся наслідувати батька: він для мене Мессі та Кріштіану Роналду в одному флаконі: приклад! Те, що він творить на полі — це просто казка! З дитинства люблю футбол і батько в цьому, звичайно, вплинув на мене.

— Улітку 2019-го року у товариському матчі Вам довелося зіграти проти Олександра Бабора, причому частину гри ви були прямими суперниками, граючи один проти одного на фланзі. Наскільки це складно: грати проти тата?

— Коли виходиш на поле, перш за все проти тебе грає суперник: батько чи син — другорядне. Він дуже досвідчений футболіст, який багато пограв: це круто грати проти таких як він — хочеться бути кращим!

Бабори: батько й син. Фото desna.football.

— Не дивлячись на те, що Ваш тато нещодавно відсвяткував 40-річний ювілей, ще у минулому році він поєднував кар’єру гравця та головного тренера команди Вищої жіночої ліги Єдності-ШВСМ (Плиски). Тато ділиться планами з Вами: чи планує він продовжувати ігрову та тренерську кар’єру?

— Все залежить від бажання. Більшого, на жаль, сказати не можу…

— Що це таке — коли тато тренер? Це допомагає, чи заважає у кар’єрі?

— Батько-тренер — це коли тебе критикують, кажуть про твої мінуси і плюси. Ні, це не в якому разі не заважає, а дає шанс!

— Як Ви знаєте, перша команда Десни вже відновила виступи в чемпіонаті УПЛ. Як думаєте, чи реально цього року виграти медалі?

— Все реально: я точно знаю, що Десна — це та команда, гравці якої не сидять на місці і працюють над собою навіть в умовах карантину. Є шанси на медалі і, звичайно, ми віримо в команду!, — відзначив В’ячеслав Бабор в інтерв’ю офіційному сайту клуба.

Нагадаємо, що у нинішньому сезоні Бабор зіграв у 16-ти матчах за Десну U-19.

Нова мітла Юніорську команду Колоса очолить легенда клубу

 Загрузка ...