Тренер з фізичної підготовки збірної України U-20 В’ячеслав Руженцев розповів секрети успіху нашої золотої команди на минулорічному чемпіонаті світу, про щоденну роботу з футболістами, про розкритий потенціал Владислава Супряги та інших гравців

Один із тренерів збірної України U-20 В’ячеслав Руженцев назвав топ-3 гравців, які своєю фізичною підготовкою виділялися на фоні інших на мундіалі-2019, де українці вибороли золоті нагороди.

— Ти був тренером збірної України U-20 з фізпідготовки на золотому ЧС-2019. Розкажи докладніше про свою роль і обов’язки в тій команді.

— Моя роль була наступна: відповідати за загальний високий фізичний стан команди, за індивідуальний стан кожного футболіста (не всі можуть зіграти на ЧС, не всі в одному фізичному стані можуть підходити до ігор). І найважливіший момент: Олександр Петраков знав про те, що я 15 років працюю в галузі фізичної реабілітації та розумів, що мої знання і досвід знадобляться команді в процесі відновлення. Тому що коли починаються ігри чемпіонату світу, то там найважливіший момент — це відновлення, а не підготовка.

На загальному занятті ти повинен побачити і оцінити стан кожного з гравців, а потім розписати для кожного футболіста індивідуальну роботу і проконтролювати її виконання. З огляду на напружений графік, ти повинен зробити це максимально швидко, але при цьому чітко, ефективно і безпечно для здоров’я футболіста. Неправильно спланована робота може привести до травми футболіста, а недолік навантаження призведе до втрати формі, тому відповідальність фізіотерапевта вкрай висока.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

У групі (груповому турнірі ЧС-2019) ми грали матчі на третій день, а потім з плей-офф — на 4-й день. У цей проміжок потрібно було встигнути відновитися, зібратися, переїхати в інше місто, розселитися, ще раз провести відновлювально-підготовче заняття і потім наступна гра. Сам графік був дуже напружений. У нас був штаб з відновлення.

— У чому, на твою думку, були секрети успіху збірної України на виграному чемпіонаті світу?

— Цей колектив створювався 5 років. І якщо подивитися статистику, то минула команда, яка збиралася Олександром Васильовичем Петраковим, теж потрапила на чемпіонат світу. Але в 1/8 фіналу програла (на ЧС U-20 у Новій Зеландії в 2015 році поступилися збірній Сенегалу в серії 11-метрових).

Тобто був певний досвід збору колективу, виходу на ЧС і матчів на ньому. 5 років команда збиралася, і коли я потрапив до збірної (за півроку до ЧС), я був тільки на двох етапах підготовки.

Найголовніше — це згуртований колектив, згуртована команда (тренерський штаб разом з футболістами, медичним і адміністративним штабом). Ця команда пройшла довгий шлях до фінальної частини ЧС, відбір на чемпіонат Європи, фінальну частину Євро — і хлопці розуміли, що можуть чогось досягти на ЧС.

Петраков і штаб

Важливо, що була довіра до тренера і тренерському штабу і віра в те, що вони зможуть досягти високого результату.

— У підсумку: як вдалося підвести гравців молодіжної збірної до оптимальної фізичної форми, незважаючи на те, що багато футболістів не мали ігрової практики в першому складі?

— Петраков повністю стежив за кожним футболістом. Він просив тренерів, щоб вони грали хай не за основний склад, нехай за дублюючий. Якщо не за дубль, то трохи нижче рівнем. Але щоб грали, отримували ігрову практику.

Олександр Васильович знав, хто скільки грав, як грав, проти кого грав, чого не вистачало. Цікавий момент. За статистикою — четверта гра на ЧС часто йде провальна.

На чемпіонаті світу-2019 в Польщі зіграла роль Петракова тренера-практика, який на досвіді колег і на своєму досвіді ЧС-2015 у Новій Зеландії розумів, що 4-я гра може бути провальна. Тому на 3-ю гру в групі зі збірною Нігерії дали можливість відпочити сімом футболістам, і випустили свіжих хлопців. Читаючи пресу, побачили, що було дуже багато критики на нашу адресу і це було не дуже приємно. Але Олександр Васильович знав, що робить.

— Зізнайся,  хто і що зробив з Владиславом Супрягою в збірній?

— Не тільки з Супрягою. Насправді йшла  індивідуальна робота з кожним футболістом. У сучасному футболі неможливо досягти високого результату тільки загальнокомандними тренуваннями і установками. Кожен футболіст — це особистість. Так що в плані настрою, виконання індивідуальних тактичних завдань обов’язково окреме спілкування з кожним гравцем, потрібно враховувати психологічні моменти. А в плані «фізики» у всіх свої особливості в біомеханеці, будові скелета, реагуванні на певні види навантажень.

Тому, повірте, кожному з тренерського штабу мало було 24 годин на добу. Якщо говорити про Супрягу, то Олександр Васильович своїм ставленням і в індивідуальних бесідах вселяв Супрязі впевненість в тому, що він потрібен команді. Анненков Андрій Михайлович показував Владу, як діяти в тактичних перестановках, допомагав отримувати задоволення від своїх дій.

Супряга віддячив голами.

Що стосується мене, то моє завдання було тримати гравця в фізичних кондиціях, знаючи його ризики отримання травми. Весь час давати йому певне навантаження, так щоб він маючи малу практику, в іграх виходив і міг витримати той час, який йому буде надано в подальшому.

Ну і звичайно, величезний респект команді, яка теж підтримувала Влада, знаючи його можливості, знаючи його кондиції. Все сталося в комплексі. Також посприяв і медичний штаб, який його відновлював після певних навантажень.

— Назви топ-3 гравців тієї збірної з фізики, які виділялися на тлі інших?

— Мене приємно дивували фізичні якості Віті Корнієнка і Юхима Коноплі, які грали на фланзі і виконували величезний обсяг роботи. Також імпонувало вміння Дениса Попова підтримувати велику швидкість  протягом усього матчу.

Хочу відзначити і фізичний стан Валерія Бондаря, який встигав як страхувати в захисті і підключатися в атаку.

Також відзначив би опорного півзахисник Максима Чеха. На нього лягав великий обсяг роботи: і підтримувати в атаці, і відпрацювати в обороні, і зміщуватися на фланги підстраховувати.

Корнієнко, Хахльов, Попов відновлюються.

І окремо відзначу Георгія Цітаїшвілі і його прохід у фінальній грі. Всі говорять, що він втік 60-70 метрів на максимальній швидкості перед тим, як забив гол. А я скажу, що він втік 140 метрів на максимальній швидкості! Всі бачили, як він перехопив м’яч, включив максимальну швидкість і забив гол. Але він, не зменшуючи швидкості, в такому ж темпі біг ще 70 метрів так, що його ніхто не міг наздогнати.

Таким бу його фізичний стан на 89-й хвилині, коли він відіграв весь матч. Хоча перед фінальною грою ні Цітаїшвілі, ні Супряга не грали.

— Коли Денису Попову завдали травми, під час трансляції було відчуття, що якщо Україна буде виступати далі, він вже не зіграє. Наскільки важко його було поставити на ноги перед Італією?

— За інформацією, з якою я був ознайомлений, в процесі, коли йому нанесли травму всі думали, що перелом. Перше, що ми намагалися зробити, це чітко зрозуміти, яке у нього пошкодження. Переживання Дениса було величезним. Коли йому зробили рентген, і ми дізналися, що немає перелому, Денис як справжній мужик відразу попросив лікаря: «Робіть що хочете, але в наступній грі я повинен грати!»

Чесно скажу, процедури були не з приємних, монотонні, довгі, але Денис все витримав. Крім того, коли він спав і їв, весь інший час він займався процедурами. Цей процес непросто витримати, розповів — В’ячеслав Руженцев в інтерв’ю Sportarena.

Душевно Захисник Динамо Денис Попов: у мене блакитна кров і я не боюся помилятися

 Загрузка ...