17-річний півзахисник Карпат Юрій Тлумак розповів про своє життя у період карантину, про роль батька у кар’єрі, а також про свого брата-футболіста. Вихованець клубу відзначив, що місце в основному складі — великий аванс для нього

— Юрію, як проходить твій карантин?

— Майже постійно перебуваю вдома. Періодично їжджу на базу, тренуюся в залі. У вільний час дивлюся фільми і читаю книги. Зараз підсів на автобіографії. Вже прочитав спогади Гвардіоли та Роналду, якраз читаю книгу Юргена Клоппа. Цікаво дізнаватися думки великих постатей в історії футболу і знайомитися з філософією їхнього бачення гри.

— Ти потрапляв до заявки на всі матчі Карпат у 2020-му році, проте на поле ще не виходив. Чекаєш свого шансу?

— У нас є діалог з тренером. Мені лише 17 років, а я вже в головній команді — це великий аванс для мене. Ставлюся з розумінням до того, що поки не дебютував. Це справжня честь та радість тренуватися з основою. Думаю, Роман Миколайович випустить мене на поле, коли я буду готовий до цього.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

— Схожий шлях вгору у твого партнера Олексія Сича. Він, як і ти, зіграв лише один матч за «молодіжку», і потрапив в головну команду в якості гравця U-19.

— Кожен футболіст хоче зростати. В Карпатах  молодь має таку можливість. Приємно, що тренерський штаб слідкує за всіма командами і довіряє молоді. Я просто працюю і намагаюся виконувати свою роботу. У нас відмінний колектив, хлопці багато підказують мені. Мабуть, найбільше спілкуюся з Єгором Назариною та Александру Бойчуком.

— Історія «зелено-білих» знає чотири династії: Шулятицькі, Кікоті, Шведи та Толочки. Для тебе має значення той факт, що твій батько свого часу віддав багато років Карпатам?

— Це має величезне значення для мене. Взагалі я прагну не просто дебютувати за Карпати, а й зіграти навіть більше матчів, ніж є за спиною в батька. Поки про це говорити зарано, я тільки на початку шляху, але така ціль однозначно існує. На даний момент хочу, щоб ми залишилися в УПЛ, а загалом мрію про серйозні висоти з Карпатами.

— Яку роль батько відіграв у твоїй кар’єрі?

— Він скеровує, підказує і сильно допомагає. Так, зараз він працює і живе в Луцьку, однак ми спілкуємося по 3-4 рази на день. Ми з ним дуже близькі. Передивляємося разом кожен матч і тато частенько мене критикує. Якщо я справді зіграв неправильно, то він обов’язково про це скаже.

Андрій Тлумак нині тренує Волинь.

— Колись твоя мама розповідала в інтерв’ю, що не дуже б хотіла, щоб її сини продовжили шлях батька, оскільки професійний спорт — надто небезпечна справа. Вона не намагалася застерегти тебе від цього?

— Я відчував максимальну підтримку від мами. Можливо, вона бачила, що у мене є певні якості, щоб стати футболістом. У нас не було таких розмов, коли вона б забороняла грати у футбол. Точніше, мама нерідко казала: «Годі вже тренуватися» (посміхається).

— У батька були інші застереження — свого часу він запевняв, що не хоче продовження воротарської династії.

— Коли я був зовсім маленьким, мабуть, мені було років 5-6, я брав воротарські рукавиці, то батько жартома бив по руках і казав, що у нас в сім’ї лише один воротар (посміхається).

Юрій Тлумак несе сітку з м’ячами на зборах Карпат.

— Ти ледве не з народження відвідував стадіон Україна з мамою, а потім і з молодшим братом. Який твій перший свідомий спогад про футбол?

— У мене дуже багато спогадів і є усвідомлення того, що я ходив практично на усі матчі. Проте найяскравіший спогад — гра батька проти дортмундської Боруссії. Страшенно прикро, що Карпати тоді поступилися вдома 3:4, хоча то був видатний поєдинок з шаленою розв’язкою. Того вечора традиційно, як і завжди, я теж був на трибунах і переживав за улюблену команду.

— Частенько після матчів ти, а також син Аляксєя Сучкова, Антон, виходили на поле України і намагалися забити гол у великі ворота.

– Знаю, що такі моменти були, втім особливо у пам’яті вони не закарбувалися. З Антоном у мене інші асоціації — ми чимало часу проводили разом за межами стадіону. У нас була справжня дружба, це чудові дитячі спогади. До речі, ми контактуємо дотепер. Зараз Сучков-молодший виступає за гродненський Неман.

— Ти змалечку відвідував не лише футбольні матчі, а й бував на тренувальній базі. Чия гра тобі подобалася найбільше?

— Однозначно виокремлю Олександра Рикуна. Він таке витворяв з м’ячем! Це просто космос. Також дуже подобалася робота з м’ячем Сандро Ґурулі. Мені завжди імпонували дії футболістів, які спрямовані на атаку, на загострення гри.

— Твій брат Максим також грає у футбол?

— Так, він займається у карпатівській школі. Позиція Максима — центральний захисник. Ми з ним доволі близькі, намагаюся йому підказувати і допомагати. Якщо брат наполегливо працюватиме, то з нього може вирости хороший футболіст, — розповів Юрій Тлумак-молодший в інтерв’ю офіційному сайту Карпат.

Наші за кордоном Із Львова у Попрад транзитом через Кошице: український півзахисник у Словаччині