Фініш першої половини поточного чемпіонату УПЛ став особливим для 19-річного воротаря Карпат Андрія Артима. Він нарешті дебютував у Прем’єр-лізі

Корінний львів’янин Андрій Артим всю свою кар’єру провів у структурі Карпат, а наприкінці листопада 2019-го зіграв і свій прем’єрний поєдинок у головній команді клубу.

Про свій шлях на вершину, аналіз пропущених голів від Олімпіка та особливий дитячий спогад кіпер розповів у інтерв’ю Інформаційному центру ФК Карпати.

— Андрію, кілька слів про дебютний матч в УПЛ.

— Емоції загалом непогані, прикро тільки, що програли. Звичайно був задоволений фактом дебюту. Також вдячний хлопцям, які підтримували мене до та під час поєдинку. Навіть після моєї помилки партнери мене підтримали.

— Помилкою називаєш другий пропущений гол?

— Так, вважаю, що мав зіграти інакше — повинен був відбивати цей удар. Це ж ближній кут, за нього завжди воротар відповідає. Я розраховував, що суперник виконає простріл і трохи смикнувся вбік. А мені в цей час пробили у ближній кут. Перший гол? Треба було залишатися на лінії і чітко реагувати на удар.

Итожим Сборная Украины сменила главного тренера, не пробилась на чемпионат Европы, но разгромила Бельгию

Артим після поразки від Олімпіка (1:2). Фото fckarpaty.com.

— Після таких матчів завжди важко заснути?

— Я справді оговтувався довго. Передусім в моральному плані. Якщо скажу, що не картав себе, то це буде неправда.

— Коли саме ти дізнався про свій вихід зі старту?

— Повноцінно про це мені повідомили за день до гри. Хоча я розумів, що шанси зіграти з перших хвилин доволі великі. Олега Кудрика вилучили в попередньому турі, у Романа Підківки було ушкодження.

Хвилювання? Після того, як мені сказали, що я вийду в основі, ввечері перед матчем відчув мандраж. Також хвилювався зранку перед грою. Було особливе відчуття — хотів спокою, не мав бажання з кимось розмовляти. Просто розумів, що маю зосередитися. Ближче до гри цей стан минув. Ми приїхали на стадіон, поговорив з хлопцями — до стартового свистка мандраж розвіявся.

— Ростислав Лях зізнався, що з дитинства мріяв зіграти на Україні. Що для тебе означав той поєдинок?

— Не знаю, чи можна називати це моєю мрією, однак точно знаю, що це була дуже важлива мета. Я в Карпатах усе своє життя, скільки себе пам’ятаю. У зелено-білій футболці я з першого класу, для мене це дуже важливий крок. Навіть пам’ятаю той момент, коли у наш клас зайшов тренер і запропонував записатися у секцію. Так все і почалося.

Кадры Футболистов для молодежной сборной Украины в Премьер-лиге не готовит только один клуб

— Протягом цього часу виникали такі ситуації, коли ти міг залишити Карпати?

— Коли я навчався у 8-му класі, то був близький до прощання з Карпатами. На рівні ДЮФЛ я практично не грав у тому році, мабуть, 15 хвилин тільки провів. Усвідомлював, що треба щось змінювати, адже в основі тренери мене не бачили. У той час якраз виник варіант з ФК Львів. Так склалося, що в останній момент мама порадилася з тренерами і вирішила, що варто залишитися. Надалі справи почали налагоджуватися, я перетерпів і з часом отримував більше ігрового часу.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant

— Роман Підківка колись розпочинав на дитячому рівні, як форвард, однак згодом перепрофілювався у воротаря. Ти також не одразу став кіпером?

— Знаєте, як у дитинстві буває — всі бігали у полі і я теж. Приблизно рік відіграв у якості польового гравця, а згодом мене поставили у рамку. Не знаю чому, проте тренери вирішили залишити мене у воротах і я почав відвідувати окремі заняття для воротарів. Відтоді більше не залишав ворота.

— Твій однокласник і партнер по Карпатах Остап Притула розповідав, що найбільше запам’ятав з дитинства матчі левів проти ПАОКа і Севільї. Які твої найяскравіші спогади?

— Остап — мій друг з дитинства, знаю його з першого класу ще до Карпат. Мені теж запам’яталася Севілья, я виводив за руку Дениса Кожанова. Пригадую тільки, що було надзвичайно холодно. Ми у футболках з короткими рукавами, на трибунах жодного вільного місця, всі в очікуванні нереального матчу. Я сказав собі, що треба перестати тремтіти. Коли впорався з колінами, тоді почали тремтіти руки. Просто не міг себе перебороти і опанувати (посміхається).

Фото fckarpaty.com.

— Остап також казав, що ви разом полювали неподалік стадіону на футболістів Карпат.

— Так складалося, що ми тренувалися на штучних полях, а головна команда — на Україні. Відповідно наші графіки збігалися і ми мали нагоду зустрітися з кумирами. У мене не було великої колекції автографів, а підписи у футболістів основи я збирав на якихось аркушах паперу. Також зараз із приємністю згадую фотографії з Батістою, Кононовим та Ґодвіном.

— На своєму шляху ти зустрічав багатьох тренерів. Хто з них по-особливому вплинув на твоє формування як футболіста?

— Характер заклав Василь Іванович Леськів. При ньому я відчув, що додав у цьому компоненті. Також багато зусиль доклав Андрій Васильович Гайдук. А ще в юнацькій команді у мене повірив Андрій Тлумак. Вдячний усім тренерам, які зустрічалися у моїй кар’єрі. Приємно було отримати багато вітань після дебюту, в тому числі, і від наставників. Попереду у мене ще дуже багато роботи, тому я розумію, що повинен працювати на максимумі для того, щоб закріпитися в Карпатах.

У чемпіонаті УПЛ Артим зіграв у трьох матчах, пропустив 7 м’ячів, у чемпіонаті U-21 — 11 матчів (пропустив 21 гол).

Угадай-ка Тренеры Мариуполя шутя выдали все тайны о своих футболистах (видео)

 Загрузка ...