Капітан юніорської команди Карпат та правий захисник збірної України U-19 Владислав Мудрик поділився з прес-службою львівського клубу своїми враженнями про перебування у розташуванні Синьо-жовтих та прокоментував останній поєдинок Левів проти полтавської Ворскли

— Що для тебе означає виклик до юнацької збірної України U-19?

— По-перше, якщо мене викликають до збірної, то я розумію, що є одним із найсильніших гравців України свого року народження (2001). По-друге — завжди приємно і почесно захищати прапор своєї держави та тримати руку на серці під час виконання гімну. Коли за тобою спостерігають багато вболівальників, це також заворожує. Щодо емоцій, то вони просто зашкалюють, коли ти виходиш на поле у синьо-жовтій футболці.

— Ти взяв участь у кожному із трьох матчів. Які залишились враження?

— Було три важких зустрічі, але у першому поєдинку проти однолітків із Естонії ми не сумнівались у нашій перемозі, бо за рівнем набагато сильніші за них. Матч проти збірної Словенії був найважчим: вони дійсно вміють грати у футбол та деколи діють настільки швидко, що суперник просто не встигає нічого зробити! Однак вважаю, що ми мали свої моменти та показали хорошу гру. Протистояння із шведами також було нелегке, адже ми грали проти господаря змагань за підтримки їхніх рідних трибун. Добре, що нам вдалось здобути перемогу та продемонструвати справжній український характер.

— Чи задоволений ти своєю грою?

— Не дуже. Так, були хороші моменти, коли я вдало грав у певних епізодах. Але були й негативні, тому потрібно ще дуже багато працювати та досягати більшого прогресу. У нас був розбір після кожної гри і тренер завжди вказував на помилки, які я роблю на футбольному полі.

Владислав Мудик (ліворуч) виводить Карпати U-19 на матч із Ворсклою. Фото vorskla.com.ua.

— У вівторок ти провів матч за збірну, а вже у п’ятницю грав за Карпати у Полтаві. Як почуваєш себе у фізичному плані?

— Я завжди задумувався над тим, чому я в дитинстві міг зіграти шість матчів за тиждень і при цьому цілком нормально почуватися. Зараз же рівень збірних значно зріс, крім того ми грали на штучних полях, за поганих погодних умов. Тож коли повернувся до України, не можу назвати свій стан ідеальним, адже ще й довга дорога та перельоти втомлюють. Однак я знав, що тренер на мене розраховує і мені потрібно було грати за клуб. Якщо я виходжу на поле, то маю виконувати свою роботу та витискати максимум з того, на що я здатен.

— Чого не вистачило для здобуття позитивного результату у матчі проти Ворскли?

— Вважаю, що нам бракувало везіння та реалізації своїх моментів. У нас було чимало нагод, щоб забити, але ми їх не використали. Нам потрібно підняти рівень реалізації і тоді все буде добре.

Универсал Вивчаренко: «Играть на двух позициях для меня не ново»

 Загрузка ...