21-річний гравець першолігового Руху Станіслав Біленький розповів про свій дебют у Лізі Європи, про час, проведений в академії Шахтаря та про рік без футболу

За словами екс-форварда молодіжної збірної України Станіслава Біленького, найбільш пам’ятний для нього матч — з ПАОКом у Лізі Європи.

Академія Шахтаря

— Стартував я в школі Шахтаря і почав там приблизно в сім років. Забігаючи наперед скажу, що вдалося затриматися в стані «гірників» аж до чотирнадцяти років. В Шахтарі все було на найвищому рівні, тільки б ти зростав у професіональному плані.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

Рік без футболу

— У 14 років ми переїхали вже до Академії, де безпосередньо займалася перша команда. І саме в тому віці з нами почали підписуватися контракти. Але суми в тих контрактах були такими, що продовжувати його було б дуже нерозумно. Оскільки в разі інтересу з боку іншого клубу в гравця та його батьків не було інших варіантів як самим сплачувати клаусулу, прописану в договорі. А там були просто непідйомні цифри. У підсумку нам з батьком такий хід справ не сподобався і було прийнято рішення піти з Шахтаря.  До того ж, я саме рік був без футболу, бо спочатку зламав ногу, а потім ще й руку. Мені було б складно влитися в команду та повноцінно конкурувати, а в Шахтарі завжди є кому зіграти.

Освіта та Олімпік

— Я вже чесно й не згадаю чому ми обрали саме Олімпік, здається, сім’ї порадили клуб через гарні умови для освіти на базі училища олімпійського резерву. До того ж в Олімпіку було зручно поєднувати навчання та футбол, адже все територіально знаходилося поряд.

Станіслав олімпієць

Події 2014-го

— Відверто кажучи, я навіть не розумів що відбувається, тобто ми просто поїхали на черговий виїзд. Оскільки в структурі Олімпіка не було молодіжної та юнацької команд, то таких як я з раннього віку почали підтягувати вже грати проти старших, адже для участі в УПЛ наявність цих команд є обов’язковою умовою. В один момент ми просто зібрались і поїхали, потім лише через декілька тижнів в Білій Церкві я зрозумів, що насправді сталося. Тобто нас просто звідти вивезли до активної фази військових дій. А мені було лише 14, що я міг там розуміти… Для нас все виглядало як звичайний виїзд на збори!

Професіоналізм Санжара

— Цей наставник запам’ятався мені лише з найкращого боку. Санжар — гарний фахівець та людина, він завжди з головою був у справах команди. Реально класний спеціаліст, якому я завдячую своїми дебютами як в УПЛ, так і в Лізі Європи. Єдине: я очікував, що після Олімпіка він піде на підвищення, але це життя і не все складається так як того очікуєш.

Ліга Європи

— Для мене обидві зустрічі проти ПАОКа досі є найбільш пам’ятними за всю мою кар’єру. В першій грі мені вдалося забити, що й зараз приємно згадувати. Друга ж гра подарувала можливість зіграти на заповненому стадіоні Тумба, було дуже незвично, коли за півтори години до матчу на трибунах вже було близько п’ятнадцяти тисяч вболівальників, які нас освистували.

Біленький забиває ПАОКу

Для мене було дико опинитися в такій атмосфері, але це не заважало, бо хотілося пройти далі, щоб зіграти проти сильнішого суперника. Дуже шкода, що нам тоді не вдалося здолати греків. Хоча не буду лукавити спочатку був певний мандраж, але з першим дотиком до м’яча він відразу пропав.

Період у Словаччині

— Я не знаю чи були якісь пропозиції щодо мене, але в будь-якому випадку якщо вони й були, то далі президента не проходили. Знаю, що ДАК хотів викупити мене ще взимку, але тоді клуби не зійшлись по грошам. Після цього вже за пів року агенти мені повідомили про зацікавленість цього клубу знову і я погодився. Мені імпонували задачі та інфраструктура, яка під це будувалася. А вирішальним фактором стало те, що політика клубу ДАК направлена на виховання молоді з метою подальшого перепродажу, такий собі трамплін в більш іменитий чемпіонат.

Біленький не став своїм у ДАКу

Європейський досвід

— Не можу сказати, що в мене був конфлікт з тренером. Було певне непорозуміння: от просто не могли зрозуміти одне одного і справа навіть не в мові. У підсумку я майже рік не грав і розумів, що так далі тривати не може. Під час одного з передсезонних спарингів мені повідомили після матчу, що суперник (прим. —Заглембе) мною зацікавився та хоче взяти мене в оренду. Я не думав довго, навіть попри те, що команда вилетіла з Екстракласи, я хотів переїхати. Просто краще грати навіть в Другому польському дивізіоні, ніж просто сидіти. Але в Польщі також не все склалося так як хотілося, бо тренера, який мене брав, майже відразу звільнили. Та й ліміт на легіонерів, який допускав лише одного іноземця на полі від команди, не давав себе розкрити повною мірою. Тож по закінченню піврічного контракту з Заглембе ми попрощалися.

Біленький (№10) святкує гол Заглембе.

Відмінність чемпіонатів

— Польський чемпіонат для мене був важким, адже там футбол силовий. Тобто вся гра в тебе проходить в єдиноборствах та боротьбі. А словацька першість більше схожа на УПЛ, де всі команди вміють грати в технічний футбол, але залежно від суперника можуть закритися задля результату.

Оренда до  Руху

— У Європі добре, але вже хотілося додому. Коли я дізнався про ініціативу Руху мене орендувати — відразу погодився. До того ж, усі вже знають, наскільки тут амбіційний проект планується. Команда Руху також одна з найсильніших в Першій лізі, тому  залишається лише закінчити розпочате та вийти до УПЛ, — розказав Станіслав Біленький в інтерв’ю пресслужбі ПФЛ.

Камбек Талановитий хавбек яскраво повернувся до Минаю

 Загрузка ...