Молодий захисник Десни Ярослав Черноусов розповів про свою кар’єру, про карантин у зв’язку з коронавірусом, про шанси на потрапляння до основи. Ярослав відзначив, що його життя нагадують американські гірки

— Як взагалі потрапили до Десни?

— У команду мене «підтягнув» Сергій Миколайович Бакун, який займався відбором складу. У сезоні-2017 я грав за Десну-2 у чемпіонаті Чернігівської області, тож тренери про мене знали: багато гравців Десни-2 потрапили у Десну U-21, — розповідає клубній преслужбі Десни 21-річний захисник Ярослав Черноуов. — Хоча взагалі я закінчив чернігівську СДЮШОР Юність, а потім кілька років грав на обласному рівні: Полісся (Добрянка), Авангард (Корюківка)…

— Для Вас було мрією — опинитися у Десні?

— Звісно, після чемпіонату області хотілося потрапити на такий рівень. Граючи за Юність я звик виступати у першості України ДЮФЛУ: ми змагалися у Вищій лізі, й завжди було приємно грати з кращими з однолітків — вихованцями київського Динамо, донецького Шахтаря… Тож погоджуюся: потрапити у Десну було мрією.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

— Узимку 2018-го року Ви пішли з нашої команди. Чим займалися у 2019-му, де грали?

— По-перше, від себе особисто хочу передати «привіт» колишньому тренерському складові. Виступав у Першій лізі Першості Чернігівської області з футболу за СК Мена. Якщо казати про рівень УПЛ U-21 та Першості області… на обласному рівні є гравці, які виступали серед професіоналів — з досвідом, тож порівнювати складно. Але фізична підготовка у чемпіонаті U-21 набагато вища…

— Ви відносно нещодавно закінчили СДЮШОР Юність. Хто з Вашого випуску, на Ваш погляд, був найбільш талановитим, та чи багато ваших однокласників по спортшколі залишилися у футболі?

— З тих, про кого знаю знаю, зі мною у дублі грає Микита Попинака, у першій команди був Максим Татаренко. Ще був Дмитро Наскріпняк. Діма та Максим вважалися найталановитішими у нашому випуску, на них покладали великі сподівання… Щодо того хто зараз ще грає… Не знаю що з Максимом після того як він залишив Десну. Тож якщо не рахувати Татаренка, «на плаву» залишилися тільки я та Микита Попинака…

— У Десну U-21 Ви повернулися вже у 2020-му році, коли команда ще мала шанси на потрапляння у першу шістку чемпіонату. Чому тоді не вийшло?

— Змінився тренер, більша частина основного складу пішла — були великі зміни: не встигли нормально награтися, підготуватися. Думаю, якби було трохи більше часу на формування складу, дещо краще б підготувалися, в нас були б шанси на потрапляння у першу шістку…

Черноусов грав проти Шахтаря й на молодіжному рівні.

— Наскільки завадив карантин?

— Звісно хотілося дограти попередній чемпіонат: я повернувся на цей рівень, проте встиг зіграти лише чотири гри. Хотілося дограти першість та підготувати себе. Карантин завадив планам. Проте не можу сказати, що це якось на мене вплинуло. Мабуть, за час карантину я ще більше загартувався.

Чим займалися у цей період? Думаючи логічно, все до цього йшло: хоч і була надія закінчити чемпіонат, підсвідомо розуміли, що, можливо, на цьому буде поставлена крапка. Я, як й більшість українців, сидів вдома. Займався собою.

— У чемпіонаті U-21 Ви грали разом з футболістами першої команди: Ігорем Литовкою, Андрієм Слінкіним, Денисом Безбородьком, Сергієм Кісілем та іншими… Як ставилися гравці основного складу до молоді та чи затоваришували з кимось з першої команди?

— Кожен ставився по-різному. Були ті, хто дивився на нас, скажімо так, «з висоти». Інші навпаки намагалися по-максимуму використати час у дублі — показати, що гідні місця в основному складі першої команди. Ні з ким особливо не підтримую зв’язків. Хіба що з Віталіком Єрмаковим, якщо бачимося десь на вулиці, можемо привітатися. З рештою ж зв’язків не підтримую.

— На початку червня з’явилася новина про можливе скасування чемпіонатів УПЛ U-21 та U-19. Ви за чи проти такого кроку? Й що Вам особисто дали виступи в УПЛ U-21?

— Звісно, для мене це погана новина, адже за віком ще рік можу виступати у чемпіонаті U-21, й хотілося б цей рік дограти, отримати новий досвід, набрати форму.

— 2020-й — перший рік нового десятиліття. Фактично це буде десятиліття якраз Вашого покоління. Ким, зараз, наприкінці сезону 2019/20, бачить себе Ярослав Черноусов у кінці сезону 2029/30?

— В мене життя — як американські гірки: бувають падіння, бувають злети. Тому не загадую на такий тривалий час. Не те, щоб живу цим днем, але занадто далеко намагаюся не передбачувати. Впевнений, що про мене ще почують, — сказав Ярослав Черноусов в інтерв’ю сайту Десни.

Фахівці! В Інгульці призначили наставників молодіжних команд: обоє тренували у Дніпрі

 Загрузка ...