Після не досить вдалих (у спортивному плані) відвідин міста Галича львівські Карпати провели другий спаринг цього міжсезоння. На легендарному стадіоні Україна вони негостинно прийняли тернопільську Ниву — 2:0

Хотілося б звернути увагу на автора другого голу галичан. 20-річний нападник Володимир Войтович встановив остаточний рахунок, забивши свій перший гол за основу Карпат та ще й у дебютному матчі. Клубна прес-служба не оминула увагою цю подію, тож пропонуємо вам експрес-інтерв’ю з молодим героєм.

— Була доволі важка гра. Тернополяни почали більше атакувати в другому таймі. До перерви гості діяли від оборони, проте згодом рахунок примушував їх активніше грати на атаку. Після вчорашніх тренувань ноги були доволі важкі, відчувалася невелика втома. Однак я задоволений грою, адже забив дебютний гол.

— Мабуть, варто подякувати Карраскалю та Санчесу, які створили тобі чудову нагоду?

— Це правда, партнери викотили м’яч для мене і я наодинці залишився перед порожніми воротами. Залишалося тільки відправити м’яч в сітку.

— Разом із Толочком та Задерейком ти отримав запрошення до першої команди і готуєшся до сезону з основою. Які відчуття?

— Попередній тиждень був доволі важким, ми отримали серйозні навантаження. Щодо атмосфери в команді, то мене добре прийняли, почуваюся максимально комфортно, всі мені дуже допомагають.

Владимир Войтович

— Вперше в головну команду тебе запросили ще у минулому сезоні.

— Так, то була гра проти кропивницької Зірки на Арені Львів. Я потрапив у заявку на матч УПЛ, проте на поле не вийшов. Попередньо тренери казали, щоб я готувався до виходу, однак за основу я ще не дебютував.

Для мене це важлива ціль, адже я є вихованцем Карпат і мрію про це з дитинства. І немає значення, офіційна гра це чи спаринг.

— Пригадуєш момент, коли потрапив у карпатівську школу?

— Я народився у прикордонній Раві-Руській. Коли навчався у 8-му класі, то приїхав до Львова на відбір в УФК. Пригадую, величезний конкурс. На той момент кістяк команди було сформовано, 11 хлопців вже відібрали. На останній відбір прибула сотня дітей, з яких мали залишити лише шістьох. Чесно кажучи, не вірив, що пройду. Але так сталося, що мене взяли. Радий, що минуло трохи часу і сьогодні я забив свій перший гол за рідну команду.

— Яким є твій перший дитячий спогад про Карпати?

— Назавжди запам’ятав матч з Галатасараєм у Лізі Європи. На жаль, на стадіоні я не був, однак вболівав за Карпати біля телевізора. Це були незабутні емоції.

 Загрузка ...