До історичної перемоги Авангарда у 10-му турі чемпіонату першої ліги над Жемчужиною (6:2) доклалися навіть захисники. При цьому звитяга 20-річного Олексія Лобова виділяється з-поміж інших голів: він вкрай рідко забиває, до того ж вийшов на поле оборонець лише на 82-й хвилині поєдинку. І все ж встиг засмутити воротаря одеситів, відзначившись на четвертій компенсованій хвилині.

За що й був визнаний проектом Золотий Талант і ПФЛ кращим молодим гравцем 10-го туру.

— Олексію, ви в команді вже знаєте, що стали авторами історичної звитяги?

— Так, знаю, що здобули найбільшу перемогу в історії клубу.

— Але ж ніщо не віщувало такого розгрому: забивати почали доволі пізно, лише після 20-ї хвилини.

— Та й згодом, вже коли вигравали 2:0, пропустили два голи і рахунок зрівнявся. Але потім команда гостей вже посипалася, і ми реалізували всі моменти.

— Ви свій м’яч поклали вже у додані хвилини. Зі свіжими силами кинулися в атаку?

— Отримав пропозицію по флангу, дійшов м’яч до мене — Шаврін пас дав, і я в дальній кут пробив.

Лобов забиває Жемчужині

— Чий гол сподобався найбільше?

— Хотів би відзначити Демченко: обидва непоганими вийшли, навіть красивими. Хоча й інші гарні — і Шаврін головою забив, і Шершень хороший забив, і Даудов зі штрафного непоганий.

— Ви вийшли на останні вісім хвилин, замінивши Мірошника. З ним щось сталося, чи Олександр Косевич просто вирішив всім дати пограти?

— Він після травми давно не грав, і тренер вирішив замінити його. Сказав мені вийти правого захисника зіграти.

Лобов 55 номер

— В останніх матчах ви були основним захисником, чому зараз залишився в запасі?

— Так тренер вирішив, так потрібно було. Вирішив виставити інший склад і ми виграли, значить, на краще.

— А з якого дива це ваша молодь так розійшлася, чотири з шести голів на її рахунку?

— Не знаю, у нас був шанс, ми його реалізували.

— Переглянув вашу статистику в чемпіонаті ДЮФЛУ: 4 голи за 4 сезони. Не любите забивати?

— Так граю ж центрального захисника. А забивав тоді то зі штрафного, то головою, а особливо спереду не грав. Траплялося опорника грав, а тут в Авангарді тільки центрального захисника. Зараз ось випустили правим мене, було проти Колоса опорником діяв, коли ми програли 0:1.

Проти Колоса Лобов грав опорним півзахисником

Так, мало голів, але головне, щоб команда вигравала.

— У ДЮФЛУ виступали виключно за алчевську Сталь. Гарна команда була?

— Авжеж, із Динамо грали 1:1, потім траплялося Дніпро обігрували, йшли на 7, 8 місці. А в стартових турах навіть на першому місці, пам’ятаю, були. Потім програли Іллічівцю — 0:3 і після цього посипалися.

— Хтось із однокласників зараз виступає на рівні?

— Нікого взагалі немає, так вийшло, що я один пробився. Бог дав, що вибрався звідти і такий крок вперед зробити допоміг.

— У зловісному 2014-му ви саме закінчували школу. В Алчевську?

— Так, там і атестат отримував.

— А потім на два роки зникли із футболу. Чим займалися, де жили?

— Два роки сам тренувався, мешкав із батьками, грав за команду місцеву, в Луганську грав за інститут. Потім тренер Олександр Володимирович Малигін, він був свого часу капітаном Зорі, мене звідти відправив до Краматорська. Так вийшло, що приїхав на перегляд сюди.

— Вже Косевич запрошував?

— Так, і з зими я тут. Косевич підтримував, казав: Тренуйся і все буде добре. Прийняли мене гарно, Віталія Єрмакова знав, він в Алчевську був, відразу увійшов в довіру до пацанів. Колектив хороший, швидко познайомився з хлопцями.

— Колишній тренер Авангарду Яків Кріпак розповідав, що футболісти боялися їхати до Краматорська, мовляв, там війна близько. Ви не злякалися?

— Я ж сам застав війну… Тим більше, тут все добре, нічого не чутно. Не бачу причин не їхати сюди, все спокійно, футболу нічого не заважає.

— Родичі ваші залишилися в Алчевську, чи з вами переїхали?

— Ні, батьки там, друзі також. Мешкають, все спокійно, футболісти грають на область. Я там у відпустці влітку, в червні був, і ось взимку поїду. Зрідка, але буває батьки приїдуть.

Бліц

— Я народився у селищі Селезнівка Перевальського району на Луганщині.

— Першим тренером був Сергій Миколайович Сердюков, потім Геннадій Баткаєв.

— Звичайно, подобається Шахтар, сильна команда, гарний стиль гри. А в Європі так не можу й виділити когось, немає таких команд.

— У вільний час люблю з пацанами в теніс настільний пограти, в тенісбол. Вихідні також футболу приділяємо, працюємо для себе.

— Мрія? Певна річ, кар’єрне зростання, хочеться потрапити до відомої команди, грати на вищому рівні.

 Загрузка ...