Колишній головний тренер Зорі Юрій Вернидуб поділився враженнями від нинішнього стану справ його колишнього підопічного, а тепер воротаря Вальядоліда Андрія Луніна

— Мені було цікаво почути від наших футболістів, у чому полягає різниця деяких аспектів того ж тренувального процесу — як саме працюють в Іспанії, — цитує Юрія Вернидуба Футбол 24. — Побував на грі команди Андрія Луніна: Вальядолід приймав Осасуну. На жаль, Андрій також опинився у запасі.

— Як Лунін реагує на той футбол, у який грають із ним клуби — Реал, Леганес, а тепер і Вальядолід?

— Ви знаєте, я не помітив, щоб Андрій був пригніченим. Ми нормально поговорили. Я запитав: «Як справи? Чому так?» Лунін відповів: «Що є – те є. Працюю посилено». Тренер Вальядоліда днями сказав в інтерв’ю, що у них №1 — це Масіп. Андрій, мовляв, також отримає ігровий час, але у Кубку Іспанії.

Звісно, це б’є по нашому голкіперу. Але він — молодець. Працює, наче нічого не сталося, очікує свого шансу і постарається його використати. Безперечно, зараз не найкращий час для Андрія. Я вважаю його дуже сильним голкіпером — нічим не гіршим від Масіпа. Найголовніше — щоб він не опускав руки.

До речі, Лунін задоволений, що приїхав у збірну, і Андрій Миколайович довірив йому провести матч із Нігерією. Для нього це було дуже важливо — отримав ігрову практику. Звісно, нелегко. Минулий сезон просидів у Леганесі. Зараз, аналогічно, у Вальядоліді. Я його чудово розумію, але кажу: потрібно чекати — шанс все одно буде.

Луніну в Іспанії подобається. Вивчив іспанську мову: «Я розумію все, що каже тренер, усі вимоги. Можу спілкуватися з командою, якщо розмовляти не дуже швидко». Андрій продовжує працювати — хоче довести свою іспанську до ідеалу, щоб не було ніяких проблем.

— Ви зсередини вивчили іспанську футбольну кухню — рівень, організацію, методи тренування. На скільки років Україна відстає у своєму розвитку? На 50? На 100?

— Мені б не хотілося критикувати Україну. Я у цій країні живу і дуже її люблю. Тож не казатиму, на скільки років. Скажу лише, що таки дуже відчутно відстаємо. Для того, аби розвиватися, потрібно рухатися вперед. Варто їздити, дивитися, спілкуватись. Іншого виходу з цієї ситуації я не бачу.

Візьмемо, до прикладу, маркетинг. Я побував на двох іграх Сегунди. Перша гра: Ельче проти Луго. Щоб ви розуміли, це дві команди, які ведуть боротьбу за виживання у другому іспанському дивізіоні. Вони зіграли — 1:1, а на 20-тисячному стадіоні були присутніми 11 тисяч глядачів.

Другий матч — Райо Вальєкано проти Расінга. На 16-тисячній арені — 14 тисяч глядачів. Повний стадіон! Я вже не кажу про матч Ла Ліги Реал — Леванте. Сантьяго Бернабеу вміщує 75-77 тисяч (81044, — Футбол 24), і от тисяч 60 на цій грі були точно. А Леванте — це ж не гранд, у кращому випадку — лише середняк… Для іспанців футбол — це шоу.

Обыграл вратаря Первый после Лунина: полузащитник Зари признан лучшим футболистом Украины

 Загрузка ...