Програючи фінал за фіналом команди академії Динамо все ж залишали надію: на випускний клас, футболістів 2002 року народження, що під орудою Сергія Беженара потужно пройшли регулярний чемпіонат, не програвши жодного матчу

Одним із найреальніших претендентів на перемогу у чемпіонаті ДЮФЛУ U-17 вважалася команда київського Динамо. На жаль для киян, перша ж поразка коштувала команді фіналу: у півфіналі динамівців переграла Зміна-Оболонь (2:1), й у підсумку було здобуто лише бронзу.

Своїми враженнями від матчу за третє місце з Карпатами та фінального турніру ДЮФЛ загалом із офсайтом клубу поділився директор ДЮФШ Динамо імені Валерія Лобановського Олександр Іщенко:

— Напевно, іншим матч за третє місце і не міг бути. З одного боку, п’ята гра за тиждень, а з іншого, був присутній психологічний момент через поразку у півфіналі від Зміни-Оболонь. Скільки ми не просили хлопців налаштуватися саме на гру з «пивоварами», але не достукалися… Подібних ігор на дитячо-юнацькому рівні я бачив за своє життя не один десяток, і завжди так буває, що коли не налаштувався на гру заздалегідь, уже на полі щось змінити неможливо. Плюс, була велика кількість невикористаних моментів, що вилилося в поразку та невихід до фіналу, де Динамо мало зустрітися з Шахтарем.

Насправді, наші гравці їхали сюди з єдиною метою — зіграти у вирішальному матчі з «гірниками». Але все склалося по-іншому, що стало важким психологічним ударом для футболістів. Були й сльози, й чоловіча розмова після гри, але це природна реакція. Сподіваємося, що поразка зробить їх сильнішими.

Загалом, результатом не можна бути задоволеними, але також варто зазначити, що ця поразка стала для цієї команди першою в офіційних іграх за два роки. І футбольна доля розпорядилася так, що не дозволила цим хлопцям на мажорній ноті завершити своє навчання у футбольній школі. Якщо ж брати глобальне завдання з підготовки гравців для команд U-19 та U-21, то, як ви знаєте, дев’ять гравців цієї вікової групи стали чемпіонами України в юнацькій та молодіжній першостях. І це є дуже хорошим показником. Можу навіть сказати, що за вісім років моєї роботи це найсильніший випуск, і, упевнений, у найближчому майбутньому ці гравці будуть затребувані як у молодіжній, так і в основній командах Динамо.

Динамо 2002 року народження

— Обидва матчі з Карпатами у фінальному турнірі виявилися напруженими: переживали і ви, і тренери, і, напевно, футболісти…

— Якщо ти не переживаєш, то взагалі немає чого робити у футболі (посміхається). Або треба йти на трибуну та бути пересічним уболівальником. Тим паче, усі ми знаємо Карпати, які на будь-якому рівні мають команди бійців. Тому внутрішня напруга трималася до того моменту, коли ми забили третій м’яч. Тоді вже питання про переможця було знято. Також хочу сказати, що, незважаючи на результат, який для нас не є позитивним, хотілося би подякувати хлопцям та тренерському штабу, які всі разом, на мій погляд, виконали непогану роботу.

Лауреати Кращий футболіст — з Шахтаря, кращий захисник — з Динамо, кращий нападник — з Карпат

— Через два роки фінальний турнір ДЮФЛ повернувся на Закарпаття. Як би ви оцінили рівень організації?

— На найвищому рівні. Порівняно із Запоріжжям минулого року — це небо та земля. Це стосується і проживання, і харчування, і, найголовніше, ставлення людей. Будь-яке прохання відразу виконувалося. Щоправда, одного разу Ванат поскаржився, що дали солоної води, але, можливо, за такої спеки якраз потрібно було відновити сольовий баланс. Напевно, Влад пропустив у школі предмет із цієї теми (посміхається).

Почести и авансы Тренер чемпионов Украины мечтает увидеть своих игроков в основе Шахтера

 Загрузка ...