16-річний півзахисник Карпат Максим Хлань в інтерв’ю Інформаційному центру клубу розповів про навчання у школі, адаптацію у Львові та роботу з Олегом Родіним

Коли у 2003-му наш герой з’явився на світ, то Папа Гуйє вже розпочав професійну кар’єру і готувався до переїзду із Сенегалу в Україну. Тоді ж, до прикладу, на професійному рівні вже виступав Артем Федецький, а нинішній наставник юнацької команди Карпат Роман Гнатів збирався закінчувати ігрову кар’єру.

Епоха гравців, народжених у 80-их, відходить у минуле. У заявці Карпат на сезон — близько трьох десятків футболістів, які народилися у новому тисячолітті. Однак наймолодший з них, Максим Хлань, лише у січні відсвяткував свій 16-й день народження. В заявках усіх команд УПЛ є тільки двоє його однолітків, однак Хлань — наймолодший футболіст, який виходив на поле у сезоні 2018/2019.

Взагалі історія нашого героя — не зовсім типова. Хлопець народився далеко за межами Львова, однак щиро зізнається, що зелено-білі кольори для нього є особливими.

— Максиме, ти дебютував у складі карпатівської команди U-19 в матчі проти Динамо. Особливий момент?

— Я дуже хвилювався перед матчем. Розумів, що це мій перший поєдинок на професійному рівні і хотів провести його добре. На жаль, результат не може задовольняти — ми програли 1:2. Насправді враження незвичні і навіть трохи дивні. Хоча все, звичайно, дуже сподобалося.

— У такому віці найважливішими є підказки тренера та старших партнерів.

— Коли я виходив на заміну, то Роман Гнатів сказав: «Не хвилюйся і просто грай у свій футбол. У тебе все вдасться». Тільки-но я торкнувся м’яча і хвилювання відразу зникло. Було відчуття, ніби у себе вдома граю. Також мене підтримали хлопці, за що я їм вдячний.

— Тренування зі старшими партнерами сильно відрізняються від тих, до яких ти звик?

— Зараз я повністю адаптувався до швидкостей і тактичних вимог тренерського штабу. Перші тренування справді важко забути — жорсткість у боротьбі відчувалася та й у суперників було швидше мислення на полі.

— Через дебютний матч довелося пропустити школу?

— Так, я навчаюся у 10-му класі. Не буду вигадувати — вчуся зараз не на відмінно. Однак при кожній можливості намагаюся ходити до школи. Звичайно, на даний момент футбол витісняє школу на другий план, проте навчатися теж дуже важливо.

— Вже думав про ЗНО?

— Часу ще трохи маю, тому не хвилююся. Проте роздумував над тим, куди далі вступатиму і як здаватиму екзамен. Остаточно не вирішив, що робитиму, коли закінчу школу.

— Як виглядає твій розпорядок дня?

— Прокидаюся і йду до школи. Проводжу там два-три уроки і тоді починається перше тренування. Після цього їдемо на базу, де проводимо ще одне тренування. Крім того, на базі маємо хороший тренажерний зал та басейн, де також з користю проводимо час.

— Домашнє завдання хоча б інколи вдається зробити?

—  (сміється) Зараз, переважно, ні. Раніше постійно робив. Крім того, чимало уваги приділяв своєму улюбленому предмету — географії.

— Ти народився у Житомирі. Як давно переїхав до Львова?

— У 12-річному віці. Спочатку я грав у київському Динамо, а потім перебрався в Карпати. Досить швидко адаптувався у Львові, пощастило з хорошими партнерами, тренером та класним керівником.

— Твій наставник Олег Родін — відомий у минулому футболіст Карпат та збірної СРСР.

— Олег Дмитрович дуже багато мені дав. Взяти хоча б до уваги його цінну пораду про один-два дотики. До приїзду до Львова я брав м’яч в ноги, опускав голову і летів у бік воріт. Це не зовсім правильно, тренер вчив мене помічати партнерів і вдосконалюватися. Мій прогрес — його заслуга. Мені в Карпатах дуже комфортно — навіть додому інколи їхати не хочеться (усміхається). Хоча перший рік був складним — хотілося повернутися до батьків. Зараз мене вже певною мірою можна назвати львів’янином.

— У Львові тобі було веселіше, адже в Карпати приїхав ще один житомирянин і збірник Микита Петрук.

— Це правда. Я потрапив сюди у 7-му класі, а Микита приїхав наступного року. До речі, в Житомирі ми грали за різні клуби, проте у Львові тісно товаришуємо.

— Ваш шлях чимось схожий на той, який пройшов Данило Сікан.

— У Данила був приблизно такий же початок, тільки він трохи старший за нас з Микитою. Ми колись жили в одному гуртожитку, хоча зараз не спілкуємося. Думаю, у нього своя дорога, а у нас — своя.

В останньому турі чемпіонату U-19 Хлань зіграв у львівському дербі й допоміг Карпатам здолати Львів із рахунком 3:0.