21—річний півзахисник київського Динамо Володимир Шепелєв у розмові з клубною прес-службою розповів про враження від виступу команди в осінній частині чемпіонату

— Володимире, що змінилось у вашому житті за останні півтора року?

— Змінилося майже все. А головне, сподіваюся, змінилася на краще й моя гра, яку я з кожним матчем намагаюся удосконалювати. Раніше грав ближче до атаки, а зараз — у середині поля. Про зміни можна говорити дуже довго. Як би там не було, вважаю, усе, що робиться, — лише на краще.

— На початку сезону Олександр Хацкевич відзначив, що показуєте стабільну гру, тримаєте позицію, добре граєте у відборі та розпочинаєте атаки. Чи приємно чути таку оцінку?

— Безумовно, мені надзвичайно приємно чути такі слова, утім, думаю, як і будь-якому футболісту, який читає про себе хороші відгуки. Це показник того, що все робиш як слід і рухаєшся в правильному напрямку. Але головне, щоб тренер довіряв і випускав на поле. Довіра тренера мотивує й не дає розслабитися.

Але мені здається, похвала не дуже на мене впливає. Позитивні коментарі — це добре, але я завжди сам чудово розумію, коли граю добре, а коли — погано, що виходить краще, а що — гірше, і в яких компонентах потрібно додавати, над чим працювати. Я здатен реально оцінити себе та свою гру.

Шепелєв тримає центр

— А як реагуєте на критику?

— На будь-яку критику реагую нормально, спокійно, особливо якщо вона конструктивна, по ділу й відповідає дійсності. Завжди аналізую та роблю для себе певні висновки. Але якщо вона від людей, які не розбираються в темі, стараюся просто не звертати уваги.

— Серед ваших позитивних якостей спеціалісти відзначають гру на команду. А чи є недоліки, над якими вам варто працювати?

— Так, граю на команду, бо цього вимагає моя позиція на полі: я повинен розігрувати м’яч, віддавати передачі у вільні зони атаки. Коли поруч зі мною грають люди, які добре розуміють мене, а я — їх, діяти набагато простіше, тоді в нас усе виходить — і хорошу гру демонструємо, і результату досягаємо.

Що стосується недоліків, я завжди знаходжу, над чим мені варто додатково працювати і в чому додати. Перш за все, це відбір м’яча та швидкість. Хочеться давати спеціалістам якомога менше приводів для критики.

— Коли на початку минулого сезону ви забили м’яч у ворота Чорноморця, не святкували цього. То данина поваги колишньому клубу?

— Так, не святкував, бо поважаю свій колишній клуб і місто, у якому я виріс та робив перші кроки у футболі.

— Минулого сезону ви взяли участь у 24 матчах Динамо в чемпіонаті, забили два м’ячі, а ще в п’яти поєдинках залишалися на лаві запасних. Наскільки задоволені цією статистикою у своєму першому сезоні?

— Особиста статистика не важлива — річ не в індивідуальних показниках. Я залишився незадоволеним минулим сезоном, тому що ми посіли друге місце в чемпіонаті України й не потрапили до Ліги чемпіонів. Для мене головне, щоб завжди перемагала команда, за яку я виступаю.

— Окрім гола Чорноморцю, у сезоні 2017/18 ви ще забили переможний м’яч у ворота Шахтаря на виїзді. Які спогади залишилися від того матчу?

— Так, я добре пам’ятаю той поєдинок, враження залишилися чудові, тому що ми тоді обіграли суперників. Крім того, на матч до Харкова приїхали мої родичі, близькі, щоб підтримати мене. І я їх порадував, забивши переможний м’яч. Почувався щасливим, адже що може бути кращим? Та, на жаль, ця перемога не допомогла нам у боротьбі за чемпіонство й не вплинула на кінцевий розподіл місць у турнірній таблиці — у чемпіонаті ми посіли друге місце.

— На вашому рахунку 10 матчів за Динамо в єврокубках. Як оціните минулий єврокубковий сезон для команди? Які шанси в нинішньому?

— Вважаю, того року ми виконали завдання та вийшли з групи, на стадії 1/16 фіналу пройшли грецький АЕК завдяки забитому на виїзді м’ячу, але далі в стадії плей-оф не просунулися, поступившись за сумою двох матчів римському Лаціо. Цього разу в нас є всі шанси виступити краще, адже попереду ще багато ігор, які будуть вирішальними. У майбутньому ж для Динамо пріоритет — Ліга чемпіонів. Саме там хочеться зіграти.

— У травні ви подолали позначку — 50 матчів за Динамо в усіх турнірах. Що для вас означає це досягнення? Наскільки воно суттєве?

— Якщо чесно, я не вважаю що 50 ігор це якесь суттєве досягнення. Головне — не кількість проведених матчів, а їх якість та результат.

— Який поєдинок з усіх проведених за Динамо вам запам’ятався найбільше й чим саме? А який, навпаки, хотілося б забути й ніколи не згадувати?

— Найбільше запам’ятався перший матч нинішнього сезону за Суперкубок із Шахтарем, у якому ми перемогли та завоювали трофей. Матч, що не хочу згадувати, — це домашній поєдинок із Маріуполем у квітні, коли ми зіграли внічию 1:1 і через це за два тури до кінця чемпіонату втратили шанси на чемпіонство. Наш емоційний та моральний стан після того матчу важко передати словами.

Шепелєв проти Шахтаря

— Часом вас міняють у другому таймі. Що відчуваєте, коли не вдається дограти матч до кінця?

— Кожного разу, у кожній грі, коли я виходжу на поле, віддаю всі сили задля того, щоб принести максимальну користь команді. Звичайно, хочеться кожен поєдинок грати до останньої хвилини, але рішення, коли й кого міняти, приймає тренер.

— У травні минулого року вас уперше викликали до національної збірної України. Як відреагували на цю новину?

— Захищати кольори своєї національної збірної — це мрія кожного футболіста та велика честь. Звісно, я був дуже радий та щасливий, коли дізнався про виклик, адже приємно потрапити до списку гравців, на яких розраховує тренерський штаб. Але важливіше не отримувати виклики, а закріпитись у складі та грати в головній команді країни.

— За два тижні, на початку червня, ви дебютували за збірну України в грі проти Мальти. Які враження залишилися?

— Лише найприємніші — і від гри, і від того, що випала чудова нагода проявити себе. Тоді мені дали можливість зіграти — і, сподіваюся, вдалося показати себе з кращого боку, принаймні я дуже старався.

— Чи однакові до вас вимоги з боку тренерів Динамо та національної збірної?

— Звісно, однакові: перемагати в кожному матчі (посміхається). Для тренера головне — результат його команди.

Із Циганковим у збірній

— Зовні ви справляєте враження дуже зосередженої людини без зайвих емоцій. Що може вас розвесилити?

— Насправді, я дуже позитивний, просто змінююся, коли виходжу на поле, тоді стаю зовсім іншою людиною. А оскільки всі мене передусім бачать на полі, а не за його межами, тому й роблять такі висновки про мою надмірну серйозність.

— Розкажіть про свої захоплення, окрім футболу.

— У вільний час я люблю пограти в теніс, почитати, іноді можу грати у відеоігри з друзями, узимку катаюся на сноуборді й ковзанах. Ще люблю швидку їзду на автомобілі, завжди прагну вчитися чогось нового. Наприклад, цього літа відкрив для себе новий вид спорту — вейкбординг.

Проводжу час завжди по—різному, можна сказати, удома не сиджу. Не люблю виходити лише після невдалих ігор, залишаюся вдома не для того, щоб не чути неприємні коментарі від оточення, а щоб ще раз передивитися та проаналізувати гру.

— Коли останній раз були в кіно? Який ваш улюблений фільм?

— У кіно був дуже давно, якщо чесно, я не любитель кінотеатрів, бо мені складно висидіти дві години непорушно. Якщо й дивлюся кіно або серіал, то лише вдома.

— Якій музиці віддаєте перевагу? Уболівальників часто цікавить, що звучить у навушниках футболістів перед матчами.

— Я слухаю музику під настрій. Це може бути і попса, і класика, словом, те, що подобається й іншим футболістам нашої команди. Узагалі, не перебільшу, якщо скажу, що я меломан.

Готує піцу

— Хто найчастіше вас підтримує на трибунах стадіону?

— Найчастіше – моя дівчина, друзі й батьки.

— У листопаді ви підписали новий п’ятирічний контракт із Динамо, тож своє найближче майбутнє пов’язуєте саме з цією командою?

— Так, підписав, щоб не відволікатися на сторонні речі, чутки щодо мого можливого переходу до інших клубів та концентруватися лише на футболі й Динамо. Своє майбутнє я пов’язую саме з цією командою, про інші пропозиції поки що не думаю. Хочу з моїм нинішнім колективом чогось досягти та стати частиною історії київського Динамо.

У нинішньому чемпіонаті Шепелєв провів 12 матчів, заробив 3 жовті картки.