У день свого 19-річчя (15 квітня) основний у 2015 році центральний півзахисник «Карпат» Дмитро Кльоц відповів на питання журналіста Football.ua.

– «Карпати» видали черговий хороший матч, тим паче, суперником був неабихто, а «Ворскла», яку ви переграли за показниками ТТД і статистикою.

– Ми на «Ворсклу» налаштовувалися, як на дуже сильного суперника, і знали, що буде реально важко. Але ми нікого не боїмося, і впродовж матчу, коли з’являлася нагода йти вперед, ми атакували. А суперника ми знову «відпустили», як і запорізький «Металург». Не вистачило зовсім трішки. Вважаю, ми добре відіграли проти полтавців в обороні і створили вдосталь моментів для щонайменше одного голу, але забити так і не вдалося. А забий хоча би один – і, як показали 90 хвилин зустрічі, цього вистачило б для перемоги.

– З яким настроєм футболісти йшли до роздягальні після фінального свистка?

– Звичайно, ми відчували, що мали виграти цей поєдинок, тому що мали для цього три стовідсоткових моменти, але не реалізували жодного з них. А «Ворскла» при цьому не створила біля наших воріт нічого. Тому був смуток, адже хотілося виграти і нарешті викарабкатися з останнього місця в турнірній таблиці.

– Ігор Йовічевіч на прес-конференції сказав, що задоволений грою, і що так само мають залишитися задоволеними і вболівальники. У 2015 році, коли склад «Карпат» суттєво омолодився, але немає перемог, ви частіше чуєте на «Україні» оплески чи свист і невдоволення?

– Звичайно, вболівальники часто невдоволені, і ми це прекрасно чуємо. Нашим прихильникам потрібно ще звикнути до того, що наразі в Карпат команда лише будується, і на це потрібен час. Це звичайний нормальний футбольний процес. Гадаю, нам потрібно ще півроку, або й менше, і команда вже буде показувати досить непогані результати. Навіть тепер було кілька матчів, в яких ми мали перемагати, але нам постійно бракувало зовсім трішки.

– Навіть на матч проти «Дніпра» прийшло всього п’ять з половиною тисяч глядачів (за офіційними даними УПЛ). Чому люди не ходять на «Карпати», на ваш погляд?

– Це власне рішення кожного з уболівальників. Але я не знаю, чим це пояснити. Мабуть, про причини потрібно запитувати в них, а не в мене. Звичайно, вони звертають увагу на результати – це на поверхні. І нам, футболістам, дуже шкода, що нині з перемогами виходить саме так – їх немає вже довгий час. Це негативний момент для всіх нас. Але я переконаний, що з часом усе буде добре, і ми радуватимемо наших уболівальників, тому що ми граємо тільки для них.

– Часто між доморощеними футболістами та лідерами ультрас відбувається неформальне спілкування. Карпатівські ультрас готові терпіти невдачі, пов’язані з браком досвіду виконавців?

– Тут варто розуміти, що керівництво клуба та тренер хочуть зробити ставку на власних вихованців, наразі певною мірою жертвуючи результатами. На мій погляд, їм вдасться створити команду, яка є у них на меті, тому що в «Карпат» дуже сильна школа – одна із найсильніших в Україні. Та й так, як Карпати взялися за цю справу – у них все вийде. А щодо вболівальників, то я не можу говорити за них, але, гадаю, їм вистачить терпіння.

– Повертаючись до гри проти «Ворскли»: у стартовому складі «Карпат» на поле вийшли дев’ять виконавців не старше 24 років. Тим не менше, якість гри була на пристойному рівні, особливо якщо порівнювати з «Ворсклою». Чи є у вас відчуття того, що проблеми з результатом йдуть саме від того, що виконавцям «Карпат» бракує класу та досвіду? Чи це просто зручне пояснення для журналістів, і насправді причини, на ваш погляд, є й інші?

– Звичайно, у нас молода команда – це факт. Ясна річ, що, наприклад, у наших нападників менше досвіду, ніж у нападників «Динамо». Зрозуміло і те, що в нас нижчий рівень майстерності. Проте я думаю, що за рахунок нашого бажання і праці ми досягнемо бажаних результатів, і все буде добре. Я схильний вважати, що все-таки наша молодість – справді є головною причиною невдач.

– Є думка, що Швед ще у 9 з 10 таких спробах, як от він мав в середині другого тайму, коли залишився сам перед Богушем, пробив би сильно і точно, а тут – щось незрозуміле. І таке в «Карпат» у завершальній стадії трапляється дуже часто.

– Можливо, Швед перед цим ударом реально «перегорів». Можливо, він сам не очікував, що у нього виникне такий шанс – вирішити одним ударом долю всієї зустрічі. Гадаю, якби я був на його місці, то бив би лівою ногою в дальній кут, а він чомусь вирішив бити правою ногою і в ближній кут, чи, можливо, у нього просто не вийшов удар – про це вам краще запитати у нього. Але я думаю, що з часом і він, і вся команда забиватимуть багато. Ми над цим працюємо.

– Ви вже звикли до високої інтенсивності та швидкості прийняття рішень на рівні Прем’єр-ліги?

– Я прекрасно розумію, що в дорослому футболі не можна бігати з м’ячем, і потрібно грати швидко в один-два дотики, тому що поки ти возишся з м’ячем, команда-суперник закриває всі зони, і сенс бігти в швидку контратаку просто зникає. На моїй позиції в центрі поля постійно треба крутити головою, переводити акцент атаки з флангу на фланг, при цьому з усіх сторін на тебе біжать суперники і хочуть забрати м’яч. Розслаблятися не можна ні на секунду. Ну, але це – лише розуміння того, як треба грати. А наскільки в мене виходить це – судити тренерам і вболівальникам. Я ж лише старатимуся грати все краще і працювати над собою.

– З часів омолодження складу «Карпат», яка роль у команді більш вікових футболістів, як от Голодюка, Худоб’яка, Кожанова? Їм доводиться виконувати і в тренувальному процесі роль «міні-тренерів», чи таких повноважень від Йовічевіча у них немає?

– Немає. Тренер не робить такого акценту. За його словами – на полі ми всі рівні, попри вік. Проте, ясна річ, у них значно більше досвіду за спиною, тож на полі вони викладаються точно не менше, ніж ми, адже розуміють, що молоді треба допомогти. Вони ніколи не розслабляються і ми завжди відчуваємо, що вони намагаються нас підтримати.

– Як керівництво, тренер і гравці «Карпат» ставляться до того, що команда йде на останньому місці? Це створює суттєво негативне емоційне тло і напругу, чи ставлення спокійне і філософське?

– Звичайно, напруга є. Ніхто не любить бути на останньому місці. Навіть особисто я, щодня, коли лягаю спати, тільки й думаю про те, що ми на останньому місці, і мені це дуже не подобається. Перед кожним матчем настрій один – виграти і вилізти із самих низів. Та й уболівальникам хочеться перемог, і ми це розуміємо.

– «Металіст», проти якого «Карпати» зіграють у наступному турі, наразі – суперник, з яким можна і треба грати першим номером і атакувати, чи команда, проти якої слід діяти від оборони і можна зрештою бути щасливим нічиїй?

– Я не хочу говорити про результат. Але те, що ми приїдемо в Харків відбиватися в матчі проти «Металіста», то ні – такого точно не буде. Ми завжди граємо на перемогу – нам вкрай потрібні очки з огляду на турнірну таблицю. Це престиж, настрій. Зрештою, який сенс грати у Прем’єр-лізі, якщо не намагатися атакувати і вигравати? Ми гратимемо на перемогу, щоби створити ще кращу атмосферу в нашій команді.

Джерело: Football.ua (автор – Анатолій Волков)