Хоча претендентів на звання кращого молодого гравця чергового, 24-го туру першої ліги, було й не дуже багато, кандидатура переможця майже не обговорювалася

Півзахисник Руха Максим Грисьо разом із своєю командою переграв беззаперечного лідера першості — київський Арсенал (1:0), та й загалом демонструє гідну й корисну клубові гру. Хоч і виступає за винничан на правах оренди.

Разом із проектом Золотий Талант ПФЛ визнала 21-річного півзахисника Молодою надією туру.

Перемогли Арсенал за рахунок самовіддачі

— Максиме, почнемо з приємного. Навесні Рух провів два матчі, взяв дві перемоги. Сподівалися на такий старт?

— Звичайно сподівалися, готувалися у Туреччині, та й тут мали збори, провели гарну роботу. Граємо на перемогу всі матчі, намагаємося і поки що все йде по плану.

— Що, і на перемогу над Арсеналом надіялися? Не лякав лідер?

— Я б не сказав. З усіма можна грати, у першій лізі більша половина — рівні команди. Те, що вони перші, нічого не означає. Подивитися на їхні ігри, я б ніколи в житті не дав перше місце: вони просто б’ють м’яч вперед і це не є футбол.

Максим Грисьо

— Розкажи, як гралося проти киян, завдяки чому вдалося їх здолати?

— В першу чергу за рахунок самовіддачі, всі хотіли перемогти і для нас це дуже важливо було. Трохи й фарт на нашому боці був.

— Ти міг забити вже на 4-й хвилині…

— …Копина віддав, я з центру пробіг і хотів у кут вдарити, але не вийшло. Там м’яч відскочив і Копина міг добити, та захисник встиг вибити.

— А ось у гольовій комбінації ти участі, здається, не брав?

— Ні. Там був кутовий, вони вибили м’яч на Борю Баранця, той подав і Дуць забив.

— Важко було потім стримувати атаки розлюченого Арсеналу?

— У нас і в штанги потрапляли. Та фарту просто так не буває, його потрібно заслужити і ми це зробили.

— Рух не програв Арсеналу жодного з двох матчів у цьому чемпіонаті. І навіть не пропустив. В чому секрет?

— У першому матчі мене ще не було в команді, тож не говоритиму. А до другого ми добре готувалися, були готові до такої гри: ми по поличкам їх розклали і тренер казав, куди бігти.

На тренування можу прийти пішки

— Максиме, повернімося трохи назад. Що тебе вразило у Рухові, ось як тільки ти прийшов влітку минулого року?

— Тут багато хлопців, з якими я грав в Карпатах, у Львові і в дитячих лігах — Копина, Буй. Ми грали один проти одного, тож більшість хлопців я знав.

Вразили умови, все високого рівня — проживання, харчування. Від вищої ліги відрізняється тим, що там завжди потягом їздиш, і відпочиваєш, а в першій лізі, якщо є кошти, то поїздом, а в більшості випадків автобусом.

Максим Грисьо (Рух)

— Тобі не довелося переїздити до Винників? Де ти зараз живеш?

— Я сам родом з села Чишки, це п’ять хвилин від Винників. Я пішки можу на тренування прийти.

— Твій перший тренер у Рухові Володимир Мазяр — то непроста людина. Згоден?

— Можна не відповідати? А то потім отримаю.

— Його заміна посеред сезону на Андрія Кікотя тебе не здивувала? Як з новим тренером шукав спільну мову?

— У нього гарні вправи, немає біганини. Квадрати, футбольні вправи, все подобається.

— Найкращі матчі Руха — з Арсеналом? А твої особисті за Рух?

— Навіть не знаю, таких яскраво виражених немає, гола ще не забивав. А так більш—менш нормально відіграв. Раз ставлять у стартовий склад, думаю, моя гра не розчаровує тренерів.

— Як вважаєш, Арсенал втримає перше місце? А Руху за яке до снаги поборотися?

— Хочеться якнайвище, виходити на кожну гру і перемагати, брати очки.

Вдячний Зайцеву за шанс дебютувати в УПЛ

— Максе, кілька біографічних запитань. Ти народився у селі Чишки. Пощастило, що там була ДЮСШ?

— Почалося з того, що ми з хлопцем із села також ходили в ФК Львів. Я ще в школі поїхав до сусіднього села, Давидів, грати за своє село на турнір. І там були тренери Львова. Я гарно виступив і мене запросили. Але у команду 1996-го року я не міг їздити, мене тато не міг возити, а за 1995-й рік там Галун грав, мій друг. Ось його тато возив на тренування, і мене за компанію.

Сайт https://griluck.com.ua допоможе придбати спортивний інвентар навіть далеко від великого міста.

Я там пробув три роки, але мені було складно, там на тиждень тільки три тренування і в Муроване треба було їздити на тренування хвилин 30 на машині. А в тата державна робота і він не може мене завезти. Ми грали товариський матч із 1995-м роком і мені сподобалося, там академію відкрили і я сказав татові, що хочу тут грати. Тато купив через два тижні газету Спортивку, і там оголошення про набір у Карпати хлопців 1996-го року. Я поїхав і мене взяли. Там провчився чотири роки і підписав контракт з командою U-19. Потім дубль був і перша команда.

— В чемпіонатах ДЮФЛУ подобалося грати, забивав?

— Грав там, подобалося.

— А із часів чемпіонатів U-19 і U-21 що найбільше вразило?

— Я за U-19 пару голів забив, у дублі важче було, у вищій лізі поки що два забив.

— В чемпіонаті УПЛ ти дебютував у Сергія Зайцева. Він дав шанс?

— Так. Дуже приємно, та й стартували добре: Сталь обіграли на виїзді 3:0, хоча всі були проти нас. Говорили, що Зайцев набрав молодих і нічого не вийде. Потім Шахтар 2:0 перегравали і 2:3 програли, з Динамо гарно зіграли.

Але потім посипалися і почали програвати, негатив полився на команду і поміняли тренера. Так сталося.

— Проти кого із захисників УПЛ було найважче грати? А у першій лізі?

— Проти Даріо Срни: бігав за ним, без м’яча майже. Зараз у першій лізі таких не помічав поки що.

Бліц

— Народився у селі Чишки, Львівської області.

— Перший тренер — Роман Галун.

— Із зарубіжних клубів подобається Арсенал, Боруссія (Дортмунд), Барселона, гарний футбол показують. А також відзначив би нашого інопланетянина Мессі.

— Футбольна мрія? Грати у футбол в гарному клубі, бажано за кордоном і досягти результатів з командою та індивідуально.