Цей 21-річний півзахисник заявив про себе ще у минулому сезоні, коли відзначився голом вже в дебютному матчі за Дніпро в чемпіонаті УПЛ. Сьогодні він виступає за іншу команду рідного міста Дніпро-1, і виступає прекрасно. Відіграв у другій лізі 10 поєдинків, і вже забив чотири м’ячі.

В останньому турі саме його влучний удар головою приніс команді Дмитра Михайленка нічию із Металістом 1925 — 1:1. За сукупністю здобутків проект Золотий Талант разом із ПФЛ визнав хавбека Молодою надією 12-го туру Другої ліги.

— Ігор, цей матч із Металістом 1925 видався найважчим у нинішньому чемпіонаті?

— Металіст намагався нас накривати, не давав спокійно розігрувати м’яч. Хоча і з Дніпром був тяжкий поєдинок.

— Ви погравали, і тут трапився такий перспективний штрафний. Сергій Кравченко довго розставляв вас, як фішки. Він вже як граючий тренер в команді?

— Ну, як граючий тренер? Там взагалі планували інший стандарт, але не так розташувалися, почали перебудовуватися і в підсумку вийшло, що подали і гол. Значить, вірне рішення вийшло.

— Ти спритно забив. На тренуваннях так теж виходило?

— На тренуваннях працюємо над реалізацією, але не завжди вдається.

— Свій перший гол ти забив вже у другому матчі чемпіонату. Швидко адаптувався до другої ліги?

— Після нічиєї й поразки я зрозумів, що і як. Можна сказати, у програному матчі з Нікополем я пройшов бойове хрещення другою лігою.

— Багато говорили, що із тої поразки ви зробили висновки, більше такого не повториться, а потім ви вдома програли Миру. Кошмар?

— Так, така гра… Може розслаблені вийшли, грали погано, але принаймні на нічию награли. А суперник завдав одного удару і виграв матч.

— Ваша команда досвідченіша за Дніпро, а в таблиці вище вони. Як так?

— Ми втрачали необов’язкові очки. А Дніпро — не слабка команда, всі хочуть довести і проявити себе, не бачу в цьому нічого такого.

— Ти саме в Дніпрі починав займатися футболом?

— Не зовсім так. У 5 років тато відвів мене у школу дніпропетровського Інтера. А до Дніпра я перейшов років у 12, так вийшло. Тренер? Там багато було, Чистяков, потім Книш, потім Геращенко.

— Ти провів у чемпіонатах ДЮФЛУ майже сотню матчів, забив 16 м’ячів. Вже тоді грав на позиції центрального півзахисника?

— Ні, спочатку я грав центрального нападника, потім буквально останній рік, два діяв вже у центрі поля.

— В сезоні-2009/2010 Дніпро позичав тебе запорізькому Металургу на матчі фінальної пульки?

— Так, ми там взяли третє місце і бронзові медалі.

— Після закінчення школи без проблем потрапив до команди Дніпра U-19?

— Ну, якби Поклонський не очолив цю команду, то навіть не знаю. А так він прийняв її, і взяв мене.

— Минулого року ти вже дебютував в УПЛ. Біда, що спіткала Дніпро, допомогла молоді, й тобі зокрема?

— Звісно, якби було все добре, то не бачили б цих людей. Велика конкуренція, там іноземці були у складі.

— Дебютний матч з Волинню і гол — у пам’яті назавжди?

— Так, запам’ятався цей матч. Знаєте, й досі переглядаю ту гру.

Ігор Когут та Юрій Вакулко

— Ти в центрі поля виходив разом із Кравченком і Політило. Чого навчився у аксакалів насамперед?

— Звісно, грати з такими футболістами — це досвід, хоч-не-хоч а навчишся чогось. Приміром, швидко приймати рішення.

— Ви з хлопцями заздрили, коли Андрій Шевченко запросив Довбика й Баланюка до збірної?

— Навпаки, раділи. Певна річ, всім туди хотілося потрапити. Але ж потрібно об’єктивно дивитися, якщо ти не тягнеш, то який сенс заздрити.

— Не хотілося, як Баланюк, спробувати сили за кордоном?

— Звісно хотілося, але така ситуація склалася, що не міг нікуди йти.

— Яке враження справила друга ліга після УПЛ?

— Швидкості менші, дають розвернутися, подивитися, віддати. Є звичайно команди, які можеш легко обіграти, але таких мало. А так доводиться ламати оборону.

Бліц

— Народився у Дніпропетровську.

— Перший тренер Геннадій Михайлович Козьмєнков.

— Подобається англійська Прем’єр-ліга, там багато рівних команд, які претендують на чемпіонство. Проте із клубів симпатизую мадридському Реалу.

— Мрія? Почути гімн Ліги чемпіонів.

 Загрузка ...