Найкращим молодим гравцем 30-го туру ПФЛ спільно з премією Золотий талант України визнали 20-річного півзахисника Нікополя Владислава Вакулінського. У матчі із аутсайдером Суднобудівником його команда на початку другого тайму поступалася з рахунком 0:1, але зуміла перемогти (4:1), він же забив один із м’ячів, а саме другий, який прийнято називати переможним.

За що й був відзначений експертами та буде нагороджений фірмовою футболкою німецького бренду JAKO, яку ПФЛ вручить йому на одному з найближчих матчів.

— Владиславе, поділишся враженнями від поєдинку?

— Звісно, тим більш, що вони найкращі. Від того, що команда виграла, що змогли зібратися й налаштуватися, коли першими пропустили гол. Спочатку забили з пенальті, потім зробили рахунок 2:1, і добре заміни спрацювали: вже на куражі провели ще два м’ячі. Команда задоволена, всі раді. Адже в останньому матчі на домашній арені святкували упевнену перемогу.

— Після твого голу залетіло ще два. Не жаль було добивати невдаху турніру?

— Ну, як сказати. У нас пішли голи. Ми раніше не могли з гри забити, у нас були пенальті в кожному матчі. А зараз пішли голи з гри, команда стала більш зібраною і це радує.

— Нещодавно Іллю Шестіпалова було визнано молодим героєм туру в ПФЛ. Цього разу сайтом SportArena визнано кращим гравцем матчу. Справедливо?

— Так, дуже хороший і перспективний футболіст, через деякий час він буде грати в першій лізі чи навіть у вищій. До речі, ми з ним сусіди по кімнаті на базі.

— На твоєму рахунку вже чотири голи в чемпіонаті. Який найпам’ятніший?

— Мабуть, перший, коли Поділлю забив. Ми тоді виграли 3:0. Завжди приємно забивати в професіональній лізі, та ще й коли твоя команда перемагає.

— Першочергове завдання на сезон Нікополь виконав: ви не вилітаєте. Тепер граєте в своє задоволення?

— Ми йдемо на 11-му місці, тепер у нас завдання потрапити до десятки і ми намагаємося. У нас попереду три гри на виїзді, будемо намагатися взяти максимум очок і посісти дев’яте чи десяте місце.

— Нагорі таблиці знову перезмінка, вже Рух веде перед. Подобається закрутка?

— Інтрига дуже гарна, перше місце вже було у Кременя, Жемчужини, тепер у Руха. Утім, цікава боротьба точиться як за перші три місця, так і в середині таблиці.

— Взимку твоя команда видозмінив назву, прибравши з нею продовження НПГУ. Після цього щось змінилося в клубі?

— Чесно, нічого не змінилося, сама назва. Літом обіцяють на наступний чемпіонат зміни, і нове екіпірування, і зарплатні, умови життя набагато кращі створити. А зараз нічого не змінилося.

— Розкажеш, як потрапив до футболу?

— Починав грати в дитячій школі Ковеля, був там до 2011 року. Потім тренери Волині помітили, за неї відіграв сезон і повернувся до Ковеля, вже у дорослу команду.

У мене тато був футболістом, щоправда, не професіоналом. Він з мамою мене завжди підтримував, хотів, щоб я його переріс і став гравцем на професіональному рівні.

Владислав Вакулінський (Нікополь)

— Чому повернувся із обласного центру додому?

— Один із моїх перших тренерів — Роман Миколайович Лис — хотів, щоб я пограв за Ковель за дорослу команду, а потім поїхав у Польщу. Були там варіанти, Ковель пов’язаний з Польщею. Хотіли, щоб я там пограв.

Весь час грав за ДЮСШ Ковель, багато тренувався. Фото у формі Шахтаря U-16? То в мене друг там грає і подарував форму на тренуванні, я просто фотку зробив. Закінчував школу у Ковелі.

— Півтора роки ти грав у чемпіонаті Волинської області за команду Ковель-Волинь, тебе там примітив донецький Олімпік?

— Після чемпіонату області зі мною зв’язався агент Валерій Єфімов і запропонував співпрацювати. Я погодився, через два тижня він сказав готуватися, будемо шукати варіант. Готувався, він зателефонував і запропонував в Олімпік поїхати. Їхня команда U-19 тоді на першому місці йшла в своєму чемпіонаті. Я погодився і поїхав, там тиждень пробув і мене підписали.

— Чому не так багато грав у команді Ігоря Климовського?

— Велика конкуренція. На кожну позицію три-чотири гравці, і мало довіряли. Після цього вирішив змінити клуб.

— Олімпік тоді шикарно виступав, посів друге місце у сезоні-2015/2016.

— Атмосфера була ідеальна, хлопці хороші. Завдання було — посісти перше місце, намагалися, але трохи не вистачило.

— І минулого літа ти потрапив до Нікополя.

— Я розірвав контракт з Олімпіком, агент запропонував Нікополь. Погодився, і тут відразу двостороння гра трапилася. Сподобався Варжеленкові і підписав контракт на один рік.

— Найдосвідченіший тренер другої ліги вчить потроху уму-розуму?

— Звичайно. Григорій Тихонович добрий, позитивний тренер, розповідає нам історії з життя, як тренував багатьох футболістів, котрі грають в Прем’єр-лізі, за кордоном. Дає нам багато досвіду. Вчить, як потрібно грати у футбол.

— Склад у Нікополя — один із наймолодших в лізі. Це полегшувало адаптацію?

— Так. Приїхав, а всі за віком, як я, ми здружилися. Розуміли один одного на полі. Щоправда, у перших матчах було важко, ще не було зіграності, а потім вже легше пішло.

Так, з Іллею Шестіпаловим мабуть найперше затоваришував, у нас тоді ще інша база була, ми разом мешкали. Так з усіма в команді дружу, разом граємо, футболи дивимося, Мишко Кривич, Микита Дегтярьов.

— Судячи з фото на твоїй сторінці у соцмережах, окрім футболу ти обожнюєш красивих дівчат і фільми зі Стетхемом.

— Так, фільми всі люблю, подобається актор. Кожен двічі передивився.

— Про хобі не запитую — тренажерна зала?

— Так (посміхається). Люблю туди ходити, займатися собою, більше уваги собі приділяю, щоб бути у формі. Також більярд, теніс, але основне захоплення Xbox, приставка. З хлопцями постійно граємо в ФІФА.

— Хто чемпіон?

— Так, влаштовуємо турніри, є у нас в команді Дмитро Кренько, не вдається у нього виграти.

— Влітку спливає термін твоєї угоди з Нікополем. Віддаєш перевагу бути основним гравцем у другій лізі, чи все ж спробуєш піймати журавля в небі?

— Планую йти вище, в першу лігу хочеться. Дивитимуся, які будуть пропозиції, але в Нікополі не планую залишатися.

Бліц

— Народився в місті Ковелі Волинської області.

— Найбільший вклад в моє становлення внесли тренери Роман Миколайович Лис і його батько Микола Вікторович Лис.

— У європейських чемпіонатах вболіваю за лондонський Арсенал і за гравця Тео Уолкотта, дуже подобається його стиль гри.

— Футбольна мрія, гадаю, як у кожного футболіста, грати у збірній України. І там себе проявити.