Кращим молодим футболістом у третьому весняному турі 2017 року ПФЛ України спільно з премією Золотий талант України визнано 20-річного воротаря Буковини Олега Мозіля. Новачок чернівецької команди лише місяць тому перейшов до неї на правах оренди з львівських Карпат, однак у перших трьох турах другої частини чемпіонату першої ліги вразив навіть досвідчених спеціалістів. Хлопець провів без замін всі три матчі, не пропустивши жодного м’яча!

За це досягнення, окрім визнання фахівців, непробивний голкіпер одержить фірмову футболку німецького бренду JAKO, яка принагідно стане ще й чудовим подарунком до дня народження — 7 квітня хлопець відсвяткує свій 21-й день народження.

— Олеже, ПФЛ і проект Золотий Талант визнали тебе кращим гравцем туру серед молоді. Пишаєшся собою?

— Це заслуга всієї команди. Тим більше, мені не сподобалося, як діяв у матчі з Десною, погано на виходах зіграв. Хоча загалом нормально відстояв у цих матчах.

— У лізі багато молоді, зокрема воротарів. Чия гра подобається, кого виділиш з-поміж колег?

— Ну, з Назарієм Федорівським із Оболоні я в збірній колись був, досить пристойного рівня воротар. Зараз зі Скалою Романа Герича зустрічалися, він добре зіграв проти нас.

— Буковина цього року ще не програвала. Хлопці відчувають твою впевненість і злагоджено діють у захисті?

— Добре, що на нуль граємо, це заслуга всіх гравців, адже відбирає м’яч вся команда.

— Не соромишся керувати діями старших партнерів?

— У нас хороший колектив, адекватно спілкуємося з усіма, немає такого, що старший і все.

Олег Мозіль тричі поспіль зберіг ворота Буковини сухими

— Який з трьох проведених матчів — був найважчим?

— Проти Десни, в кінці багато подач було на наші ворота, поталанило, що не забили. Утім, ми також багато моментів мали і могли реалізувати, але зіграли внічию. З Авангардом була рівна гра, ми мали перемагати, в штангу і в поперечку влучили, а вони моментів сильних не мали. Скала ж хотіла більше тримати м’яч, але виходило в них тільки на своїй половині поля, у нас було більше моментів і ми виграли матч.

— Як тобі загалом чемпіонат? Адже ти дебютант? Які перші враження?

— Так, досі я грав тільки за дубль, за першу команду Карпат не стояв. Враження гарні, вищий рівень, аніж у дублі. Намагатимуся допомогти команді.

— Молоді польові гравці кажуть, що важко, насамперед, тому, що швидше потрібно приймати рішення: пасувати, бити, підкочуватися, та й фізично суперники сильніші, аніж у чемпіонаті U-21. Що тобі важче робити, як воротареві у дорослому футболі?

— Тут більше боротьби, більше подач на ворота йде, треба бути завжди готовим, що м’яч дійде до тебе. Захисник відразу може на нападника вибити і треба бути більш сконцентрованим, на виходах добре грати.

— Ти сам захотів піти в оренду, чи все за тебе вирішили?

— Я коли був з дублем на зборах, сказав керівництву, що хочу піти в оренду, щоб знайшли варіанти. Але варіант з Буковиною в найостанніший момент виник.

— Олеже, у чемпіонаті ДЮФЛУ ти виступав за рідні Карпати. Що запам’яталося зі шкільних років?

— Я сам із СДЮШОР Карпати, а є ще академія. Ми не входили в фінальну частину, і мене взяли зіграти за академію. Я там провів два матчі. Мене визнали кращим воротарем, поїхав в збірну. Зайняли на турнірі друге місце, у фіналі я не міг прийняти участь проти Шахтаря тому що отруївся.

— Так, а проти Дніпра і Динамо на нуль відстояв — по 2:0.

— Вдалася гра з Динамо, можливо, саме через це мене і в збірну викликали.

— Ще школярем тебе залучали до команди Карпат U-19, саме з нею ти двічі вигравав бронзові нагороди. Найбільший твій успіх?

— Так. Можна рахувати найбільший.

— Чи потрапляння на юніорське Євро-2015 переважує клубне досягнення?

— У збірній я тільки перший етап Євро провів, кваліфікацію, а в наступних раундах не грав. Тому не вважаю успіхом.

— У збірній ти спочатку був основним, а потім Вадим Солдатенко? Важко було конкурувати з динамівцем?

— Ми в шкільні роки не часто виходили в фінал, і в мене була мрія потрапити в збірну. Солдатенко з самого початку був основним, і через те, що на нього більше розраховували, він був в авторитеті в команді.

— До дублю Карпат ти потрапив у 2014-му, але не був там основним? Навіть у минулому чемпіонаті тільки 9 матчів провів. Конкуренція?

— В дублі Карпат немає основного воротаря, вони по можливості ставлять мене, Сілецького, дають з першої команди воротаря. Ми змінюємося по черзі.

— У нинішній першості U-21 ти по черзі стояв з Іваном Сілецьким. Тебе такий підхід тренерів влаштовує? Чи тобі потрібно точно знати, що ти перший номер, що точно гратимеш у наступному матчі?

— Звичайно, люблю, коли розраховують, я тоді почуваюся впевненішим. Але мені не заважало, що міняємося, я завжди готовий грати. Розумію керівництво, вони всім хочуть давати шанс.

— Чому ж ти пішов з Карпат? Вирішив, що доріс до дорослого футболу?

— Мені скоро 21 рік буде, і вже пора змінювати щось. В дублі найстарший серед хлопців, тому хотів нове спробувати, щоб рости, як гравець.

— Олега Ратія знав раніше?

— Ні, з Борисовичем не був знайомий. Та ми швидко порозумілися. Я в перший день приїхав, і він мені сказав свої вимоги, які завдання, і я відразу зрозумів. Намагаюся виконувати, що він хоче.

— На твою думку, які перспективи у Буковини? Прорветеся у десятку?

— Керівництво нам сказало не вилетіти. Та ми — тренерський штаб і хлопці — самі для себе поставили завдання бути в 10-ці. Це ліпше психологічно і для розвитку.

— А що далі? Закінчиться оренда, хотів би продовжити виступи у першій лізі? Саме в Буковині?

— Не забігатиму наперед. Побачимо, як воно буде.

— Сумуєш за Львовом? Слідкуєш за Карпатами в УПЛ?

— Так, слідкую за всіма командами Карпат, намагаюся дивитися матчі, в залежності від тренувань.

— Їм потрібен був такий суворий тренер, як Олег Дулуб?

— Як мені відомо, з ним керівництво контракт на п’ять років підписало, на нього розраховують. Я трохи в нього потренувався. Гарний фахівець, хоче, щоб футболісти в пас грали, а не били будь-куди.

Бліц

— Де ти народився?

— У Львові. З самого дитинства в Карпатах був.

— Хто був першим тренером?

— Першим ще дуже давно був Володимир Щерба. Потім із хлопців 1996-го року набирав спецклас Горячий Валерій Андрійович, і це можна рахувати мій перший шкільний тренер. З 5-го класу навчалися в Карпатах, а в 10-му мене Бойчишин Олег Іванович взяв, і 10 та 11-й класи вже він тренував.

— У зарубіжних чемпіонатах ти за кого вболіваєш? Команда, гравець?

— Багато команд, які подобаються, немає конкретної. Подобається Челсі, там гарний тренер. І з Ювентусом добре виступав, і на Євро зі збірною Італії. Подобається також Барселона, моментами Ліверпуль і Арсенал.

— Яка у тебе футбольна мрія?

— Якнайвище по щаблям футбольної кар’єри піднятися. Немає такого, що я хочу грати в Прем’єр-лізі в все. Просто якнайвище піднятися.

Андрій ІВАНЧЕНКО