Захисник Динамо Костянтин Вівчаренко розповів про свої враження від тренувального процесу Мірчі Луческу, а також про адаптацію у першій команді. За словами футболіста, тренерський штаб робить акцент на володінні м’ячем

18-річний захисник Динамо Костянтин Вівчаренко поділився враженнями від тренувань із першою командою під час літніх тренувальних зборів, що команда проводить на своїй базі в Кончі-Заспі.

— Які відчуття від того, що ти гравець першої команди?

— Дякую, усе чудово. Якщо чесно, емоції переповнюють, оскільки працювати з першою командою дуже цікаво. Вдячний тренеру за довіру, і сподіваюся виправдати надії та показати себе з найкращого боку.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

— З ким із хлопців зараз найбільше спілкуєшся? Хтось допомагає з адаптацією?

— Спілкуюсь з усіма, у нас чудовий колектив, хороша команда, старші хлопці підказують, дають поради. Можливо, трохи більше часу проводжу з Іллєю Забарним, оскільки ми однолітки.

— У чому особливості тренерського процесу Мірчі Луческу?

— У кожного тренера своя так би мовити філософія, і Луческу не виключення — у нього також свій підхід. Тренування дуже цікаві, стиль гри більше схожий на Барселону, оскільки робиться акцент на володінні м’ячем. Також він просить контролювати хід гри, щоб ми були домінуючою командою й перевершували суперників на полі.

Фото fcdynamo.kiev.ua.

— У тренувальному процесі та в іграх ти дієш на своїй рідній позиції?

— Так, мене пробували на моїй позиції лівого захисника, хоча знають, що я також можу грати в центрі захисту. Я вже казав і ще раз повторюся, що для мене немає різниці, на якій позиції діяти. Найголовніше — грати.

— Які вимоги у тренерського штабу саме до твоєї позиції?

— Більше грати та дивитися вперед, а назад — лише у крайньому разі, коли потрібно розвернути гру. В іншому ж намагатися весь час діяти вперед, шукати по лінії передачі чи в центрі нападника… Тож варіантів багато.

— Після завершення чемпіонату була не дуже велика пауза. Команда зіграла три спаринги. Як гадаєш, цього вистачить?

Зліва направо: Забарний, Вівчаренко, Сирота. Фото fcdynamo.kiev.ua.

— Я думаю, що десятиденної паузи достатньо. Але в мене її не було, оскільки в цей час я тренувався з дублем. Через карантин ми не грали протягом трьох місяців, тож встигли відпочити, набратися сил та готові працювати на повну силу без вихідних.

—Тобто в тебе є перевага порівняно з іншими хлопцями?

— Так, я був у тонусі, тож мені було досить легко ввійти у тренувальний процес, — сказав Вівчаренко в інтерв’ю сайту Динамо.

Прорвался Юный вратарь Шахтера впервые признан лучшим футболистом месяца