Капітан молодіжної команди Десни Даніїл Давиденко розповів про свій футбольний шлях, капітанство, про карантин. За словами захисника, він відчуває велику відповідальність, проте переконаний, що не підведе партнерів по команді. Нагадаємо, що чемпіонат України U-21 був достроково зупинений

— Ваш тато Олег — доволі відомий футболіст, який, зокрема, виступав й за корюківську Зірку. Чому вирішили піти стопами татуся, та чи розповідав він Вам щось про Чернігівщину?

— Так, мій батько народився у Чернігові, й я б назвав його «прихованим талантом»… У дитинстві у мене був вибір: футбол або бокс, я обрав футбол і в 7 років пройшов перегляд у Динамо (Київ). З того часу й до сьогоднішнього дня віддаюся на всі 100 відсотків своїй улюбленій справі.

— Ви кілька сезонів грали у молодіжних командах київського Арсеналу, зокрема в УПЛ U-19. Що дав цей досвід та наскільки легко було перейти у U-21?

— Досвід показав, що це вже не дитячий футбол і працювати над собою потрібно кожного дня, звісно, якщо ставиш якісь цілі… Перейти до U-21 не було аж так складно — це ще одна сходинка до першої команди. Була довіра від тренера, а впевненість прийшла сама.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

— Наскільки складно дався переїзд у Чернігів та наскільки звикли до нашого міста?

— Так як мій батько з Чернігова, то «Місто легенд» не було для мене новим — Чернігів, як і Київ, для мене рідний: провів тут все дитинство, тут живе бабуся — мама батька, ми часто бували у неї в гостях.

— У складі дубля нашого клубу Ви змінили кілька позицій. На якій почуваєтеся найбільш зручно?

— Звичайно, зручніше мені на позиції лівого захисника. Але перед карантином почали використовувати нову схему, яка нам подобається: багато роботи на фланзі, багато підключень до атаки…

— Узимку, після того як попередній капітан Десни U-21 Едуард Галстян покинув клуб, партнери обрали саме Вас новим капітаном. Наскільки це було несподівано?

— Було дуже приємно, що є довіра в команді: для мене це дуже важливо! І на мені лежить велика відповідальність… Не підведу.

— Як раз щодо відповідальності: що для Вас змінилося з капітанством?

— Для мене це виглядає так: в першу чергу я повинен допомогти тренеру, не дати хлопцям у важку хвилину опустити голову, знайти правильні слова… З капітанською пов’язкою приходить більше впевненості.

Даніїл Давиденко. Фото desna.football.

— В Україні ще й досі триває карантин — де його проводите, та як підтримуєте форму?

— В основному вдома. Їжджу на дачу — вона в 30 км від Києва. Вдома є інвентар для спорту: велотренажер, резинки та фішки. На дачі — клітка зі штучним газоном. Там займаюся з м’ячем. Так і тримаю себе у формі.

— Чи можете порівняти досвід карантину з якимись етапами Вашої кар’єри?

— Важко це з чимось порівняти: ти не можеш займатися улюбленою справою, ти не можеш провести тренування з командою, немає ігор, але індивідуально можна тримати себе в формі. Найголовніше — не падати духом.

— Карантин — складне, в тому числі, й психологічно, випробування. Ви, як капітан Десни U-21, підтримуєте партнерів по команді? Спілкуєтеся?

— З кимось розмовляємо більше, з кимось менше, але у нас є група в «Телеграмі» — там і спілкуємося. Всі стараються, за можливості, тримати себе в формі…

— Чого найбільше не вистачає у цей період?

— В основному, офіційних ігор. Але є і плюси: я більше проводжу часу зі своїми рідними (під час чемпіонату це виходило рідко), — розповів Даніїл Давиденко в інтерв’ю офіційному сайту клуба.

Не потрібен? Виконком УАФ може скасувати чемпіонат України U-21

 Загрузка ...