Головний тренер Динамо U-19 Ігор Костюк розповів про конкуренцію у чемпіонаті, про ранній переїзд українських футболістів за кордон, а ще — висловив свої пропозиції щодо покращення турніру

Також тренер юніорської команди Динамо Ігор Костюк відзначив своїх вихованців останніх років, які здатні грати на високому рівні за основу київського клубу.

— Ми всі розуміємо, що команди U21 для частини клубів Прем’єр-ліги — це тягар. Є клуби, які займаються розвитком своєї молоді, але для багатьох наявність молодіжної команди — це всього лише необхідність виконання регламентних норм, інакше не допустять у Прем’єр-лігу. У зв’язку з цим, напевно, мало б сенс повернути Динамо-2, Шахтар-2 і так далі з подальшим запуском їх у першу лігу, тому що у турнірі U-21 багато команд грають незрозуміло як — стоять біля своїх воріт, виключно відбиваючись. Це ж не футбол. У чемпіонаті U-19 є мета — стати чемпіоном і потрапити в Юнацьку лігу УЄФА. А у турнірі U-21 ніякої спортивної мотивації немає, окрім бажання футболістів пробитися у першу команду.

— По суті, ми розуміємо, що команда U-21 потрібна для того, щоб гравці, які за віком не потрапляють у команду U-19, могли там брати участь, плюс гравці, які не потрапляють до першої команди, могли отримувати ігрову практику. Я з вами повністю згоден, щоб була спільна заявка і футболісти могли грати в першій лізі, змагаючись із дорослими суперниками. Це для гравців буде набагато корисніше.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

— У нас зараз така ситуація в чемпіонаті U-19, вже три-чотири останні сезони, що існують дві ліги. Одна — це юнацькі команди клубів Прем’єр-ліги плюс Волинь і Металург Запоріжжя. Інша — це перша ліга, де беруть участь команди з регіонів. Але між ними немає обміну. Наприклад, у Прем’єр-лізі U-19 грає чернігівська Десна, що пропускає 100 м’ячів за сезон, але вона нікуди не вилітає. Може, у тренерів є ідея, щоб організувати обмін між лігами, поєднати ці турніри? Це ж буде справедливіше, ніж грати з Десною і забивати їм по 10-12 м’ячів за гру.

— Ми бачимо, що заявилися Металург, Волинь, і вони створюють конкуренцію. Я вважаю, тут також повинен бути присутнім спортивний принцип. УПЛ зобов’язала кожен клуб, щоб була команда U-19 для розвитку гравців. Десні ж ця команда, виходить, не потрібна. Ви правильно говорите, що вона нікому не становить конкуренції, не набравши жодного очка. Щоб команди вилітали — це треба звертатися в УПЛ, там є регламент. Команди, які можуть собі дозволити заявитися у чемпіонат Прем’єр-ліги U-19, такі як Волинь і Металург, роблять це. Знаю, що Чорноморець, у якого хороша дитяча школа, також планував, але у них щось не вийшло. Чим більше буде команд, які зможуть створювати конкуренцію, дійсно грати, а не відбувати номер, тим краще буде для нас. Навіть якщо тренери виступлять з подібною ініціативою, не знаю, чи буде хтось нас слухати і у зв’язку з цим міняти регламент.

— А кого, як не вас, тренерів, слухати? Адже ви найбільш професійні у даній сфері…

— Ви знаєте, як календар складається, інші організаційні моменти. Зараз, наприклад, календар зіграв злий жарт з Шахтарем. Вони підлаштовували собі ігри так, щоби після матчів Юнацької ліги УЄФА грати у чемпіонаті з командами слабкішими — тією ж Десною, Дніпром-1, Колосом. Через це вийшло, що на момент зупинки чемпіонату у них виявилося на одну гру менше, і вони посіли друге місце.

— Прем’єр-ліга хоч одного разу збирала тренерську раду U-19?

— Ні. З тренерами команд U-19 Прем’єр-ліга ніколи не спілкувалася і не спілкується. Ніяким чином.

— А що б ви запропонували, якби вас запитали про поліпшення турніру у цілому?

— Важко сказати. Наприклад, коли ми брали участь в єврокубках, мені хотілося, щоб календар (дати матчів) враховував обставини виступів нашої команди, яка представлятиме країну на міжнародній арені. Далеко не завжди суперники йшли нам назустріч. Усі хочуть обіграти Динамо, і коли ми хотіли «зсунути» гру на один день, то отримували відмову. Але футболісти повинні мати більшу паузу після матчів єврокубків. Ось цей момент можна було б поліпшити.

Щодо змагального моменту, в принципі, особливих претензій немає. Єдиний момент, напевно, — це поля. Наприклад, останній матч ми грали з Колосом, який свої домашні матчі проводить у Білій Церкві на «коробці», що не відповідає стандартам футбольного поля. Ми пропонували їм зіграти на нашій базі, на натуральному полі. Але вони не погодилися, розуміючи, що тільки там у них буде шанс зачепитися і, можливо, навіть виграти. У нас футболісти мали їхати у збірні трьох вікових груп — одні на чемпіонат Європи, інші виступати у кваліфікації.

Ми про це сказали, що грати на штучному полі буде додатковим навантаженням на хлопців, але і ці аргументи не виявилися переконливими. «Ми хочемо перемогти вас, це наш єдиний шанс» — і все. На що я відповів, що шансу виграти у них немає (матч завершився перемогою Динамо з рахунком 3:0 — прим.), Просто вони зашкодять нам. Такі моменти повинні регулюватися за допомогою УПЛ і йти назустріч командам, які виступають на міжнародній арені і делегують гравців до збірних.

— Як ви ставитеся до досить раннього вивезення українських футболістів за кордон? Ми ж розуміємо, що це далеко не межа — колись покоління Андрія Вороніна взагалі у шкільному віці вивозили… Зараз ФІФА регламентує це питання правилом до 18 років, але все одно є загроза, що хлопці їдуть і губляться. Якби чемпіонат у нас був сильнішим, то цього, напевно, не було б…

— Це світова практика. Наведу приклад нашого клубу. Президент вкладає гроші у виховання молодих гравців, і ми повинні їх навчити тренуватися і грати так, щоб вони приносили користь першій команді Динамо. І хлопці повинні сповна віддати свої сили — як, наприклад, Андрій Шевченко, який займався зі мною в одній групі: він приніс користь Динамо, після чого поїхав у Мілан і став володарем «Золотого м’яча». З іншого боку, якщо гравець не відповідає рівню Динамо Київ, ніхто не забороняє йому, і я нормально ставлюся до цього, поїхати в європейський чемпіонат.

Інше питання, правильно ви сказали, як він там буде себе проявляти. Ті хлопці, які приходять з Академії у молодіжні команди Динамо, вважають себе гравцями топ-рівня. І думають, що якщо поїдуть до Європи, то будуть там феєрити, і бути на перших ролях, не розуміючи, що їх там чекає. Правда, є хороший приклад того ж Зінченка. Усе індивідуально. Якщо немає можливості грати у своєму клубі і допомагати йому, не проблема, можна пробувати свої сили в європейських чемпіонатах.

— Це все правильно, але зараз в Угорщину, наприклад, почали вивозити хлопців молодших 2000 року народження. І, ймовірно, з прицілом на натуралізацію…

— Це серйозна проблема. Але треба дивитися, хто з них заграв, став зіркою, який міг би приносити користь нашій країні. Таких немає ж, правильно?

— З приводу посилення для першої команди. Хто з ваших підопічних останніх сезонів здатний грати на високому рівні за основний склад Динамо?

— Скажімо так, відповідаючи на це запитання, ми можемо дати рекомендації, а як вони себе проявлять… Задатки, в принципі, є у всіх гравців, які знаходяться у нашому розпорядженні. Але коли хлопці потрапляють у дорослий футбол, вони кожен по-своєму адаптуються. На сьогоднішній момент я б назвав Іллю Забарного, який може вже стукати у першу команду і приносити їй користь. У минулому сезоні за нас в Юнацькій лізі УЄФА грав Денис Попов, і зараз він вже виступає за основний склад — вважаю, він може вирости в гравця топ-рівня.

Ілля Забарний вже грав за основу у спарингах. Фото fcdynamo.kiev.ua.

У принципі, по перспективам футболістів не можна говорити однозначно. Я вже треную цю команду три роки, до цього два роки був помічником, і добре видно, що начебто у хлопців є задатки і потенціал, щоб грати на високому рівні, але психологічний момент подолати не виходить.

Можна навести приклад Вови Шепелєва, у якого є набір усіх якостей, щоб бути лідером. Потрапив у першу команду, почав грати, потім спад, потім знову набрав… Через цей спірний момент і складно когось виділити і однозначно сказати, що він буде грати у першій команді. Або той же Цитаїшвілі, теж володіє всіма якостями… Вони приїхали з чемпіонату світу, і у них є претензії — мовляв, ми чемпіони світу, ми хочемо грати, чому нам не дають ігрового часу. Ми розмовляємо з ними — прояви себе, доведи, що ти готовий грати. Вони кажуть, мовляв, Миколенко потрапив, тому що «зламався» Піваріч. Але він же дочекався свого шансу, скористався ним. Чекай і ти свого, виходь і доводь.

Якщо дають мало часу грати, то доводь на кожному тренуванні, що ти готовий грати у першій команді. Тільки спортивний принцип дозволить тобі грати у матчах за основний склад. Тільки по тому, що у когось є певні регалії, футболістів на поле не випускають. Це завжди так було. Вони кажуть, що футболісти, яких вони обігравали на чемпіонаті світу, в своїх клубах є зірками, а їх ніхто не розглядає.

Той же Булеца отримав «Срібний м’яч» за підсумками чемпіонату світу. Не отримавши шанс в Динамо, пішов в оренду до Дніпра-1. Начебто команда молода, молодий тренер Діма Михайленко, добре працює з молоддю, але Булеца не став відразу гравцем основного складу — відразу забив, потім почав виходити на заміну. Хто заважає тобі — дають шанс, проявляй себе. А у хлопців образа, що вони недооцінені. Себе треба показувати на тренуваннях і футбольному полі, а не у розмовах. Це моє переконання.

Сергій Булеца на ЧС-2019. Фото Getty Images.

— Ви і ваші підопічні говорили, що грати на стадіоні Динамо імені Валерія Лобановського — це додаткова мотивація, навіть якщо на матчі присутні 100-200 глядачів. Чи можливо деякі матчі проводити на стадіоні Динамо для уболівальників?

— Знову ж таки, ми знаємо, що на стадіоні Динамо грають команди УПЛ. А це навантаження на поле. Якщо дійсно інтерес глядачів є, то потрібно тоді переносити матчі на вечірній час, щоб приходило більше людей, а за регламентом ввечері потрібно включати світло. А це додаткові витрати, мені так здається. Для гравців це додаткова мотивація, так як ми грали матчі Юнацької ліги УЄФА, коли збирається багато уболівальників. Мені здається, що у чемпіонаті України все одно не буде такої кількості глядачів. Люди, які люблять команду Динамо U-19 і вболівають за неї, приїжджають на базу.

— Чи можна грати на стадіоні Динамо проти того ж Шахтаря?

— Вважаю, що так. Раніше дубль був тією командою, де грають футболісти першої команди через свою невідповідність або не оптимальну спортивну форму, плюс молоді гравці, які на підході. І уболівальникам, безумовно, цікаво, як вони виглядають і чому вони не грають. А що стосується юнацької команди, то ігри проти Шахтаря, Карпат можна було б проводити на стадіоні Динамо і це викликало б ажіотаж. Але, знову ж таки, повинна бути реклама таких матчів. Якщо просто грати, уболівальники не будуть ходити.

— Як ви ставитеся до Еліт-ліги в ДЮФЛ, де будуть найсильніші команди України?

— Дуже добре ставлюся, тому що багато прохідних матчів, і багато невідповідних команд, які не приносять користі і зростання футболістам. Хотілося б більше матчів, де є інтрига, напруга. Для нас це буде корисно.

— Ви говорили про селекцію, про те, що хлопці будуть приєднуватися 2003 року народження — як це буде відбуватися? Можливо, будуть приходити хлопці з інших команд?

— В умовах карантину чекаємо, коли скасують карантин, коли можна буде збиратися якимись групами на базі і тренуватися. Тому що ми ще не визначилися з гравцями, які знаходяться в Академії випускного року. Хто залишиться з нами, а хто буде шукати новий клуб. Плюс, будемо залучати гравців з інших команд, які знаходяться у нас на олівці, будемо запрошувати їх. Якщо буде відкрита база, будемо їх на збори запрошувати, на перегляди, щоб з нами працювали. Все залежить від ситуації з вірусом, які будуть рекомендації МОЗ і УАФ.

У нас основний постачальник кадрів — наша Академія, плюс, по Україні є гравці, за якими ми стежимо. Чекаємо рішення, коли вийдемо з карантину, а поки сидимо в окопі (посміхається).

— У нас є Джозеф Окоро. Він уже з’являється не тільки в опорній зоні, а й ближче до штрафного майданчика. З огляду на те, що на легіонерів для першої команди може не вистачати коштів, наскільки ефективна політика клубу помічати таких гравців, як Окоро і чи буде вона далі проводитися?

— Ситуація така — іноземці до 18 років не мають права брати участь в матчах за регламентом. Якщо була б можливість, іноземці вже приїжджали б в академію. Джозеф якийсь час теж не міг грати за нас до 18 років. Друге питання — ціна. Потрібно платити за легіонерів, і вони повинні відповідати рівню і повинна бути в них перспектива. Мені, наприклад, подобається працювати з іноземцями. У них трохи інший менталітет, мислення. Той же Окоро по-іншому мислить. Гравець не знає мови, але як він сприймав інформацію, старався, це підкупило. Приїжджають і інші іноземці, які не задовольняють і не представляють інтересу для команди Динамо Київ.

Джозеф Окоро проти Маріуполя U-19. Фото fcmariupol.com.

— Згадався Ісраїлов, який через заборону грати за Динамо, коли йому ще не було 18 років, отримував практику в чемпіонаті Київської області. Чи є плани в клубній піраміді мати такий колектив?

— Таких планів немає, і я думаю, Ісраїлов був винятком із правил. Не вважаю, що це необхідно. Коли гравці приїжджають в нашу команду, вже видно, чи становлять вони інтерес для майбутнього клубу чи ні. Інший момент по ДЮФЛ. Якби іноземці вже в академії грали б, було б добре для клубу. Вони б відразу вчили мову і розуміли б менталітет і вимоги, які пред’являються в клубі.

— Ми побачили перемогу над Ювентусом, тріумф на чемпіонаті світу. Чи хто-небудь з цих тріумфаторів мав пропозиції з європейських клубів?

— Є пропозиції, але усі переговори ведуться з президентом. Запрошення до тренерів Динамо U-19 не приходять і з нами це питання ніхто не обговорює, — наводить слова Ігоря Костюка офіційний сайт Динамо.

Перша частина Костюк: спокійно сприйняв рішення про завершення чемпіонату U-19

 Загрузка ...