22-річний нападник ковалівського Колоса Олег Кожушко розповів про режим тренування команди у період карантину, про адаптацію у новому колективі та про першого легіонера в історії Колоса

А ще Олег Кожушко, котрий виступає за молодіжну збірну України, згадав свої емоції від дебюту у 18 років на рівні Прем’єр-ліги: він тоді грав за Дніпро…

— В якому режимі Колос проводить тренування під час карантину? Як проходить твоє дозвілля?

— Зараз працюємо за індивідуальною програмою. До групи надсилають план та всі займаються самостійно. Вдається проводити багато часу із сім’єю. Раніше такої можливості не було. Буває займаюся у дворазовому режимі, буває в одноразовому. Намагаюся працювати з м’ячем. Відпочиваю, дивлюся фільми та серіали. Іноді рибалка.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

— У багатьох іноземних клубах футболісти йдуть на зниження зарплати на час карантину. Як із цим справи в Колосі?

— У нас не було таких розмов. Поки що нічого не було чутно з приводу зарплат, якихось знижень. Зараз нічого такого немає. Подивимося що буде далі.

— У 18 турі УПЛ Колос поступився Львову, а Руслан Костишин після гри задався питанням: «Як можна було одним матчем втратити те, чого ми досягали 17 ігор?». Чи сильно тоді дісталося команді в роздягальні?

— Пристойно дісталося. Так дісталося, що потім за зиму добре підготувалися та все-таки увійшли до шістки.

— Що розкажеш про характер Руслана Костишина?

— Нормальний характер. Як і всі тренери, запальний та емоційний. Всі по телевізору бачать, який він. Як всі тренери, переживає за результат та команду. Суворий і справедливий? Так.

— Чи змінювалися цілі Колоса по ходу сезону, враховуючи, що спочатку йшлося про збереження прописки?

— Цілі команди по ходу сезону не змінювалися. Завдання було від гри до гри виходити та додавати, набиратися впевненості. Всі прекрасно розуміли, що потрібно здобувати залікові пункти, щоб не вилетіти. Від гри до гри ми бачили, що у нас виходить і почали розуміти, що можемо зачепитися за шістку.

— Великі преміальні були за потрапляння в ТОП—6?

— За ТОП-6 були обіцяні преміальні, але відразу всі роз’їхалися, ще нічого не отримали. Що можна купити на ту суму? Складно сказати, у всіх вона буде різна. Поки що грошей немає, тому ми не знаємо, як воно буде. Коли отримаємо, тоді подивимося, що можна буде купити. Як би витратив ті гроші? Поклав би на картку, нехай лежать, а там би вже думав.

— Які емоції викликав поєдинок 22 туру між, можна сказати, рідним Дніпром-1 та Маріуполем, коли вирішувалася доля шостої позиції?

— Ми грали в той момент, але закрадалися думки про те, що ж відбувається в паралельному матчі. У нас і самих вийшло дуже здорово відіграти проти Шахтаря, могли здобути нічию і не чекати того матчу, але все вийшло і слава Богу.

— Після поєдинку 15 туру проти Десни Руслан Костишин розповів про твою адаптацію наступним чином: «Зараз він став своїм. Багато жартує, виявляється, він з гумором. А п’ять місяців тому його не було видно, не було чутно, десь в кутку ховався». З чим були пов’язані труднощі з адаптацією?

— Труднощі з адаптацією були пов’язані з тим, що я ніколи не переходив з однієї команди в іншу. Все життя провів у Дніпрі. В академії, в дублі, в першій команді, потім потрапив в СК Дніпро-1.  З цим пов’язано, що було складно вписатися. Поступово притиралися, були вже спільні знайомі, потихеньку почав звикати, освоюватися. Все — персонал, тренер — все нові, нові вимоги, тому мені знадобився час.

Олег Кожушко забиває за Дніпро-1.

— Як позначалося на процесі адаптації то, що ти майже наймолодший гравець в команді?

— Тут не відчувається, що комусь 22, а комусь 34 чи 29. У нас на спілкування і взагалі всередині колективу вік не впливає. Всі спілкуються на рівних, з повагою, в цьому плані все добре.

— Хто краще за всіх жартує в команді і кому найбільше дістається?

— Мій земляк, Вадик Мілько, на першому місці, напевно. Дістається всім… Може, Денису Костишину та Олегу Ільїну трохи більше. Приклад жартів? Все всередині колективу, трохи з «іноземними» словами, на винос жартів немає.

— Взимку Колос підписав кілька віконавців. Чи змогли вони підсилити команду?

— З часом показали результати, що дійсно вони добре вписалися в колектив, команда, стала більш цілісною.

— Арні Вільхамсон став першим легіонером в історії Колоса. Як оціниш його?

— Хороший та веселий хлопець, як і всі іноземці. Любить жартувати, все на позитиві. Емоційний в хорошому розумінні цього слова, любить потравити. Швидко вписався в колектив. На футбольному полі всі все бачили, він відразу почав забивати.

— Який матч у цьому сезоні запам’ятався?

— Напевно, два матчі: проти Олександрії та Карпат. Проти Олександрії  дуже важливо було здобути залікові пункти, щоб мати шанси на потрапляння до першої шістки.  З Карпатами теж дуже емоційний. Олександрія, напевно, більше запам’яталася, тому що команда виступала в Лізі Європи на груповому етапі. Неймовірно, що вдалося забити на 90-й хвилині.

— Ти дебютував за Дніпро в матчі проти Олімпіка у 18 років, а вже в наступному чемпіонаті зіграв проти Шахтаря та Динамо. Які були емоції?

— Не можна передати відчуття, коли граєш при заповнених трибунах… Дніпро все життя славився своїми вболівальниками. Дуже здорово було. Коли виходив на поле, то завмирало дихання. Ті емоції на все життя залишилися зі мною.

Кожушко у складі Дніпра проти Кучера й Шахтаря. Фото ФК Дніпро.

— Якби надійшли пропозиції від Шахтаря та Динамо на рівних умовах, то в який клуб перейшов би?

— Навіть не знаю, але мені більше подобається, як Шахтар грає.

— Як бачиш свою кар’єру в майбутньому, які плани?

— Залежить від рівня гри, тільки від мене. Зрозуміло, що кожен футболіст хоче розвиватися, спробувати пограти десь у Європі. У мене було багато травм, майже рік пропустив. Зараз більш-менш почав тренуватися, дають час грати. Буду виходити, буду добре грати, буду забивати, тоді можуть з’явитися хороші пропозиції.

— Чого ти повинен досягти в найближчі десять років, щоб бути задоволеним собою?

— Дивлячись де грати. Напевно, хотілося б виступити в єврокубках. Кожен футболіст хоче пограти в Лізі чемпіонів, почути гімн — кожен хоче пережити таке. Зрозуміло, що хочеться перемогти в Прем’єр-лізі і Кубку України.

— У тебе є кілька татуювань. Коли зробив, чи є в них прихований сенс і чи збираєшся робити ще?

— Останнє я зробив, напевно, років зо два тому. Поки немає бажання бити далі. Може, якась дата з’явиться або подія. Кожне татуювання для мене щось означає, що щось особисте, пов’язане з батьками, просто так нічого не робив.

— Якби була можливість перейти в європейський клуб, який би обрав?

— Мені подобається Мілан. Це моя улюблена команда, але, на жаль, у них не найкращі часи.

— Є кумир дитинства або гравець, яким захоплюєшся зараз?

— Мені подобаються Златан Ібрагімович і Серхіо Агуеро.

— З яких би гравців складалася твоя команда найкращих? Назви п’ять польових і одного голкіпера.

— Поставив би Златана Ібрагімовича, Тіаго Сілву, Серхіо Рамоса, Тіаго Алькантару, Джанлуїджі Доннарумму і Серхіо Агуеро, — сказав Олег Кожушко в інтерв’ю Football.ua.

Віртуоз Сікан: бабуся ховає від мене м’ячі, бо вже все порозбивав

 Загрузка ...