У матчі з досвідченою Реал Фармою, все йшло до того, що друга команда Інгульця програє. Незважаючи на певну перевагу і рідне поле, за 10 хвилин до завершення основного часу матчу петровці поступалися 0:1. Та заробили пенальті, який було довірено пробити 19-річному півзахисникові. Фхакадзе влучив, господарі здобули такий важливий у боротьбі за виживання турнірний бал.

— Джаба, ця нічия — то втрата очок, чи все ж придбання?

— Принаймні тренер не дуже був задоволений, що не виграли. Так вийшло. У нас молодь в команді, і завдань особливих немає. Граємо, щоб показати себе і перейти у першу команду, або до іншого колективу першої ліги. Моменти були і в нас, і в них, могли виграти.
— Не страшно було підходити до точки, адже промах майже напевно означав би поразку?
— Трофимчук заробив 11-метровий, а я реалізував. Певна річ, було хвилювання: програємо 0:1, і конче потрібно було забити. Ось я зібрався, і влучив.

Джаба Фхакадзе принимает поздравления

— Заздалегідь вибрав, як перехитрити воротаря?
— Тільки коли свисток пролунав, зрозумів куди битиму. Заздалегідь не знав, куди пробивати.
— Інгулець-2 йде передостаннім. Певне, ти казатимеш, що це не те місце, якого заслуговує команда?
— Авжеж, хочеться більшого. Але не щастить чи щось таке. Сам в шоці, що це з нами відбувається. Просто молоді хлопці, 1998-го року народження, навіть 2000-го.
— Подобається турнірна боротьба в цьому сезоні?
— Так, цікава гра з Металістом вийшла, та й з Дніпром перший тайм 0:0. Щоправда, на другий нас фізично не вистачило. Та й інші матчі цікаві, команди гарні. Граємо, як виходить.
— До речі, а ти ж вихованець саме дніпровського футболу, чи не так?
— Спочатку я був в УФК (Дніпропетровськ), чотири роки там відучився. Потім взяли в Дніпро, за команду 1997-го року грав, тобто, з хлопцями на рік старшими. А потім мене взяли до Дніпра U-19, і вже там два роки бігав.
— Як ти потрапив до Дніпропетровська?
— Приїхав на перегляд, пройшов збори з УФК і сказали залишити мене. Тренером був Гела Глонті, він гарний фахівець. Я приїхав і через два роки став чемпіоном України, мене викликали в збірну, тренер навчив, як грати. Дякую йому за це.
Чи не найбільше запам’яталася гра проти Шахтаря, ми у фіналі з ними зустрічалися. Рахунок був 1:1, а по пенальті ми обіграли їх. А ось проти Динамо не грав.
— Навесні 2014-го, навіть не догравши чемпіонат ДЮФЛУ, ти перейшов до Дніпра. Як так вийшло?
— Так перейшов, і грав за команду на рік старшу. Втім, у чемпіонаті U-17 я відіграв лише до Нового року, а потім виступав уже за Дніпро U-19.
— Школу хоч закінчив нормально?
— Так, все як має бути, і атестат отримав. Там на місці все знаходилося, і школа, й інтернат.
— Хто тренував тоді Дніпро U-19? З ким грати довелося?
— Тренером там Поклонський був, зараз він Дніпро тренує. А партнерами були і Чеберко, і Луньов, і Лунін, багато хороших хлопців.
— Чому пішов?
— Закінчився контракт, не захотіли продовжити. І мене запросили до Інгульця. Точніше, Гела Глонті порадив, і відправив мене сюди.
— Не жаль було розлучатися із Дніпром?
— Звісно, жаль. Але все одно доводиться змінювати команди. У Дніпрі я виступав за U-19, а в другій лізі, і першій складніше грати. Тут досвідченіші футболісти, а там молодь здебільшого.
— Розпочинати на новому місці довелося з аматорського рівня?
— Так, спочатку грав за аматорів, а через півроку перевели в другу команду.

Фхакадзе: серьезный парень с Кавказа

— У позаминулому чемпіонаті другої ліги ти відіграв за Інгулець 10 матчів, забивши два голи. А в минулому сезоні жодної гри.
— Були особистого характеру проблеми, і я цей рік просто для себе тренувався, ніде не грав. Тільки цього літа повернувся до Інгульця.
— Відчуваєш себе вже гравцем основного складу Інгульця-2?
— Стараюся. Мене ставлять, і граю гарно, принаймні, намагаюся. Я хочу в першу команду, у мене є велике бажання потрапити туди. Викладаюся в матчах, на тренуваннях і від мене залежить, як себе показуватиму.
— У вас часто мінялися тренери, це не дуже добре?
— Змінили тренера, тому що програємо, потрібно було обстановку змінити. Зараз гарний тренер прийшов, щоправда, вимагає більше.

Бліц

— Я народився в Луганську, а потім тато відразу забрав мене в Грузію. Там я виріс, і в 13 років приїхав сюди на перегляд.
— Перший тренер — Гела Глонті.
— Подобається гра Мессі і Роналду, а клуб — Барселона, вболіваю за нього вже багато років.
— Мрія є: хочу пограти у вищій лізі. Тож стараюся. Гадаю, вийде, якщо все буде добре. Хочеться потрапити до Шахтаря чи Динамо.

 Загрузка ...

Іван Богдан: «Можливо, згодом повернуся до Чорноморця»

Андрей Лунин: «Мечта — играть в сборной и в Реале»

Роман Дитко: «Тато — футболіст, то й я пішов у секцію»