Сашко Караваєв напередодні перших зборів національної команди дав уроки футболу дітям та взяв участь у челенджі на швидкість. І програв. Його на долю секунди перевершив ведучий програми Футбік Роман Дяченко

У якості покарання Караваєву довелося читати вірша, стоячі на стільці.

— Директор філії Барселони Жорді Гратакос сказав, що навіть за фатальну помилку дитини в грі не варто публічно його карати. А у нас не так?

— У нас не так. У нас, напевно, емоційні люди настільки, що не можуть перетерпіти, перетримати, дати ще шанс дитині, хочуть постійно від нього всього і відразу. Я теж помітив, що європейський підхід зовсім інший. У дитячих академіях там тренери дітям кажуть робити помилки постійно. Вони повинні навчитися розуміти те, що від них вимагають, а тут без помилок ніяк.

— У дитинстві у дворі тебе часто призначали капітаном? Чи ти не любив капітанство?

— Я у дворі був наймолодший, всі хлопці були роки на три-чотири старші. А ось коли вже пішов в секцію і став грати за своїм віком, то вже виділявся, і призначали капітаном.

— Тобі на одному з тренувань збірної Шевченко прокинув м’яча між ніг. Пам’ятаєш?

— Після такого у мене навіть гордість (посміхається). Ну, Конопа (Євген Коноплянка — прим. З.Т.) мене відразу вбив, два дні точно він мене «травив». Та це тільки одне «між», ще друге не зняли, там два було, теж Микола Васильков знімав, думаю. «Травили-травили», а вже в кінці я кажу: це ж не гріх отримати «між» від гравця, який одержував Золотого М’яча! У нас Ярмоленко в цьому фахівець, Селезньов, якщо він викликаний, теж спец. Зінченко завжди з Колею Матвієнко можуть прокинути.