В’ячеслав Свідерський: «Зібрався грати в футбол, але не було чим»

В’ячеслав Свідерський

В’ячеслав Свідерський залишив яскравий слід в історії українського футболу. Він був у числі 23 піонерів, які 2006 року в Німеччині брали участь у дебютній для України фінальній частині чемпіонату світу.

…А починалося кар’єра майбутнього гравця збірної, команд Шахтар, Дніпро, Арсенал, Оболонь у затишному столичному районі Оболонь. На спортивних майданчиках з ранку до вечора точилися футбольні баталії, найкращі учасники яких записувалися до шкіл підготовки.

— Мешкав біля 170-ї школи, а на місці нинішньої Оболонь-Арени було звичайне футбольне поле. Там проходив набір до групи 1979 року, проводив його відомий дитячий тренер Григорій Сергійович Матієнко (серед вихованців — Олександр Шовковський, Сергій Федоров, Сергій Баланчук, Олександр Шульга. — Прим. ред.).

Я з хлопцями поруч зібрався грати в футбол, але нічим. Набрався хоробрості, підійшов до Григорія Сергійовича та попросив позичити на годинку м’яча. На що тренер у відповідь запитав, чи не хочу я спробувати займатися футболом у його групі. Погодився, провів тренування. Певно що сподобався, бо був зарахований до групи. Йшов 1985 рік.

В’ячеслав Свідерський в дитячій команді Зміна (Київ)

В’ячеслав Свідерський в дитячій команді Зміна (Київ)

— Тоді на всю країну гриміло Динамо, всі кияни мріяли одягнути біло-сині футболки?

— У мене великого вибору і не було, я з простої робочої сім’ї. Школа Зміни базувалася поруч з домом, на тренування нікуди їхати не було потрібно. Та й спочатку не мав таку мету — стати гравцем Динамо. Футболом займався заради задоволення. Окрім цього, коли вже почали грати в чемпіонаті міста, цікаво було конкурувати проти Динамо.

Оболонь ані в чому намагалася не поступатися, окрім нас ще були Восход, Локомотив, ДЮСШ-15. Дивлюся, і сьогодні боротьба між цими командами ведеться за перші місця. Оболонь одного разу була чемпіоном міста, при тренері Михайлі Лабузові. Він любив силовий футбол і тоді набрав до групи потужних хлопців.

— Вболівальники знають вас як центрального чи правого захисника. На цих позиціях грали і в дитячо-юнацькому футболі?

— Спочатку був центральним захисником, тренери бачили у мене непоступливість, швидкісні якості. Згодом виникали варіанти на фланзі чи в центрі поля. Кожен тренер обирає під тактику виконавців, намагається розгледіти у гравців якісь нові дані.

— Дивлячись на вашу статистику, відзначаєш чималу кількість отриманих попереджень. Це від характеру, чи тренери наказували ані в чому не поступатися?

— Так діяв завжди, з дитинства не любив поступатися. Це не лише у футболі, в будь-якому іншому виді спорту. Непоступливість, спортивна злість... А так як я габаритами ніколи не відзначався, доводилося брати іншими якостями. Казав собі, що на позиції не маю нікому програти, дати себе пройти. Чого приховувати, інколи доводилось і правила порушувати.

Юнацький футбол В’ячеслава Свідерського

Юнацький футбол В’ячеслава Свідерського

— На самому початку професійної кар’єри був шанс перейти до Динамо?

— У 2000 році провів у команді півроку, можна сказати, запросили на перегляд. Мене брали центральним захисником, інколи мав діяти персонально. В якійсь період клуб був у мені зацікавлений, але невдало провів одну гру на Кубку Співдружності. Після цього тренери перестали довіряли. Важко було мені, 20-річному, розраховувати на місце в складі, тоді грали Головко, Федоров, Ващук — усі гравці національної збірної.

— Повернемося на кілька років назад, по завершенні навчання у ДЮСШ Зміна ви пішли у клубній вертикалі нагору, в команду Оболонь?

— Пройшов усі щаблі підготовки, ніде не перестрибував. Із Зміни був зарахований до Оболоні, яка тоді виступала в другій лізі. Тренер Фетисов настояв, аби найкращих випускників хоча б на збір взяли, переглянули. Це був шанс, яким вдалося скористатися. Після цього став все частіше грати у основному складі.

— Звідки така вірність до Оболоні, зазвичай в дитячо-юнацькому футболі діти часто змінюють команди?

— В той період зазвичай грали за одну команду, лише одиниці переходили з клуба в клуб. Десять років один проти одного «рубилися», і це дуже цікаво, на наших очах хлопці ставали футболістами, дорослішали. Пам’ятаю Андрія Корнєва з Локомотива, він там постійно був на провідних ролях, наші тренери завжди казали бути уважними і звертати на нього увагу. До речі, в нього потім склалася кар’єра, грав у Оболоні, Таврії, Чорноморці.

— У вашій групі випуску ДЮСШ Зміна скільки хлопців залишилося у футболі?

— На серйозному рівні не заграв ніхто. Один пішов в міні-футбол, кілька намагалися спробувати себе в клубах першої ліги.

В’ячеслав Свідерський пограв за молодіжну і національну збірні України, а також за збірну Збройних сил України

В’ячеслав Свідерський пограв за молодіжну і національну збірні України, а також за збірну Збройних сил України

— Хто з тренерів у дитячо-юнацькому футболі зробив найбільший внесок у становлення В’ячеслава Свідерського?

— Це Євгеній Петрович Соловцев, він тренував нашу групу впродовж майже всіх років, зробив дуже багато для нашого зростання. Єдине, на рік чи півтора його замінив Лабузов.

— Зараз ваш син також займається футболом, ви часто присутні на тренуваннях та іграх. Чи відрізняється підготовка гравців у ваші часи від нинішньої?

— Відмінності кардинальні, змінилося майже все. На той момент тренували за радянською системою, якісь прості вправи, а потім давали м’яч і грали команда на команду. Комбінацій, утримання м’яча, культура пасу, гра один в один, техніка, забігання... Такого і близько не було!

Нове покоління тренерів має сучасні програми навчання, доступ до програм підготовки у провідних школах світу. Власне, зараз і їздити нікуди непотрібно, все можна знайти в Інтернеті. Мій син грає в одній з київських команд і я бачу, що тренер усі необхідні знання та навички йому дає. У наш час було більше гри, ніж спеціальних тренувань.

— Із Оболоні, яка тоді грала в першій український лізі, перейшли в Аланію з російської Прем’єр-ліги. Стрибок у класі неймовірний!

— Тренер Оболоні Володимир Мунтян отримав запрошення тренувати Аланію, запросивши кількох хлопців з собою. Серед них був і я. Йому подобалися мої швидкісні якості, проходи флангом, жорсткість. Мені тоді було 23 роки, відчував, що готовий йти вище. Рівень команд у Росії був дуже високий.

Володимир Федорович не одразу кинув у бій, дав час на адаптації. А потім почав грати, майже всі ігри без замін! І коли Мунтян пішов, новий тренер також продовжував довіряти. Грати на такому серйозному рівні — це було неймовірно, після цього розумієш, що все у цьому житті лише в твоїх руках, усе залежить лише від тебе.

«Перші кроки легенд футболу» — спільний проект Національної збірної України з футболу серед ветеранів, ТОВ Агробізнес та премії Золотий Талант. Найвідоміші гравці України розповідають про шлях від дитячого до професійного футболу, діляться секретами власного успіху.



Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.

U-21

13 тур
20 октября
Олимпик 2:2 Звезда
Сталь 3:0 Черноморец
Ворскла 2:2 Карпаты
Александрия 3:1 Верес
21 октября
Динамо 0:2 Шахтер
Мариуполь 1:3 Заря
Подробнее

U-19

10 тур
21 октября
Александрия 3:2 Арсенал
Сталь 1:4 Верес
Карпаты 1:2 Звезда
Ворскла 1:2 Олимпик
Заря 2:0 Черноморец
22 октября
Шахтер 13:00 Мариуполь
Скала 15:00 Динамо
Подробнее

GoldTalant | Золотой талант 2014