20-річний захисник Динамо Віталій Миколенко розповів про своє життя у період карантину. Захисник відзначив, що його основне хоббі на даний момент — риболовля

— Карантин намагаюся проводити з користю. Днями їздив із татом на риболовлю, разом із батьками займався домашніми улюбленцями — кішкою і собакою, грав на комп’ютері в Counter-Strike. Не повірите, але я теж в одній команді разом з Артемом Шабановим і Микитою Бурдою (посміхається). Грав із хлопцями буквально за 20 хвилин до вашого дзвінка. Одну гру виграли, а одну програли. Це чудовий спосіб відпочити після домашнього тренування і комплексу вправ, який нам дали в якості індивідуальної роботи.

До слова, у п’ятницю ввечері їздив на базу і займався в тренажерній залі, там якраз не було людей, та й її ніщо не замінить, а в основному займаюся вдома. Серіали вже всі переглянув, тепер перебуваю в процесі вибору цікавих фільмів.

— Риболовля — це ваше хобі?

— Так, але це захоплення з’явилося в мене не так давно. Риболовлю дуже любить мій тато, а я долучився лише півроку тому — восени. Їздив із татом ловити рибу і в дитинстві, але тоді мені не подобалося довго сидіти просто так у тиші, а зараз уже отримую від цього задоволення.

Цього разу їздили рибалити на Десну, у село недалеко від Києва, — там котеджне містечко з дачними ділянками. Раніше тато туди часто їздив і привозив великий улов, а цього разу майже нічого не піймали, напевно, у риб теж карантин (посміхається). Тож більше насолоджувалися природою, красивим краєвидом, гарною погодою, тишею і відсутністю людей. Постійно сидіти вдома неможливо, а риболовля — відмінний спосіб відпочити і розвіятися. На неї потрібно їхати на цілий день: розкладешся і складешся — уже години три пройде. Із задоволенням би показав вам фото з риболовлі, але ніколи їх не роблю, оскільки під час цього процесу взагалі відкладаю телефон подалі.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant 

— Як так вийшло, що у вас відразу двоє домашніх тварин — і кішка, і собака?

— Кішка Дуся у нас з’явилася давно — вісім із половиною років тому, її мама принесла з роботи, куди вона прибилася з вулиці, причому, в досить дорослому віці. Вона народила кошенят і потрапила до рук волонтерів, а від них — до мами вже без кошенят.

А собаку, бігля, ми купили нещодавно — два місяці тому, назвали Бакі. Вони з Дусею поки воюють — не можуть звикнути одне до одного. Може, вони так грають, але факт у тому, що один гавкає, а друга шипить. Але загалом із ними цікаво грати, вони завжди веселять і піднімають настрій, але водночас і вимагають уваги. Сьогодні, наприклад, не давали мені тренуватися — лізли цілуватися і облизувати мене (посміхається).

— Уже знаєте, які плани у команди на найближчий час?

— Нам повинні повідомити про подальші дії в неділю вдень. Мені здається, будемо тренуватися маленькими групами по кілька людей. Якщо чесно, уже хочеться працювати, щоб не втрачати форму, та й нудно без тренувань і матчів. У відпустці хоча б можна кудись поїхати, а тут навіть із дому бажано без потреби не виходити, та й ситуація невизначена — не знаєш, чого чекати.

Єдиний плюс ситуації, що склалася, — це те, що можна більше часу проводити з рідними. Я живу разом із батьками, намагаюся приділяти їм більше уваги і ціную наші спільні заняття, особливо сімейні вечері, які є для нас традицією. Ми збираємося разом, ділимося новинами, щось обговорюємо, — розповів Віталій Миколенко в інтерв’ю офіційному сайту Динамо.

Поза грою Тренажери, біг і Майк Тайсон — як молоді футболісти Карпат живуть на карантині

 Загрузка ...