20-річний голкіпер Владислав Кучерук пройшов шлях від академії Динамо до першої команди, де чекає свого дебюту. За цей час він устиг стати чемпіоном світу серед 20-річних у складі збірної України U-20

У розмові з кореспондентом журналу Динамо Київ Владислав Кучерук розповів, як працює для досягнення своїх цілей, хто кращий друг у Динамо і які мрії надихають на нові звершення.

— Дуже часто разом із дублем грають футболісти першої команди Динамо. Це плюс чи мінус?

— І перше, і друге. З одного боку, вони допомагають. З іншого, навіщо нам давати гравців першої команди, коли можемо грати самі?

— Як у Динамо працюють із воротарями?

— Дуже цікаво. Денис Бойко й Жора Бущан грають на високому рівні. Вони підказують, підтримують. Тренери сформували систему, за якою ми працюємо. Тренування динамічні. Комунікація між воротарями, як і в усієї команди, чудова. Жартуємо один з одним.

Единственный телеграм-канал о детско-юношеском и молодежном футболе. Подписывайтесь @goldtalant

— Наскільки ви готові до конкуренції з воротарями першої команди?

— Мені поки що не дають шансу показати себе. Але якщо дадуть, постараюся ним скористатися. Шанс у першій команді — показник того, що на тебе розраховують, тобі довіряють.

— Які ваші цілі в Динамо?

— Стати воротарем першої команди. Це моя головна мета. Намагаюся вчитись у старших партнерів. Більше працюю з Бущаном, слідкую за ним. Він досвідченіший за мене, і мені є чому повчитися.

— Займаєтеся додатково?

— Немає коли. До того ж регулярно викликають до збірної. Тренуюся з першою командою, а граю за дубль. Того, що дають на тренуваннях, цілком вистачає.

 — А як із харчуванням?

— Харчуюся здоровою їжею: м’ясо, салати, овочі… Дозволяю собі трохи солодкого, жирного, мучного — усе в міру. Головне, щоб вага й відсоток жиру були в нормі. Якщо ти професіонал, повинен стежити за цим і себе контролювати.

— Є в когось у команді проблеми з вагою?

— Напевно, у Сідклея (сміється). У всіх інших із цим усе гаразд. Залежить від структури людини: хтось сидить на дієті, а комусь, навпаки, потрібно набрати.

— Коли хтось із воротарів травмувався, не було в голові думки, що це шанс показати себе?

— Було таке. Коли ми поїхали на матч із Лугано, Бойко травмувався на тренуванні, і залишалося 15 хвилин до гри. Мені тоді сказали перевдягтися. Одразу в голові з’явилася думка, що можу отримати свій шанс. У Динамо на всіх позиціях відчувається дух конкуренції, але при цьому ми всі нормально спілкуємося.

— Хто ваш найкращий друг у Динамо?

— Миколенко. Можна сказати, що всю динамівську академію пройшов із ним. Ми з Віталієм уже вісім років дружимо. Він мене підтримував, підбадьорював, коли тільки починав тренуватися з першим складом.

Збірна України U-19: капітан Бондар, кіпер Кучерук і його найкращий друг Миколенко (№5)

— А як з іноземцями?

— Спілкуємося в основному лише з робочих питань. Після тренування сіли в машини — і роз’їхалися. Я сам по собі закритий, і маю вузьке коло друзів. А що стосується іноземців, у тренувальному процесі буває, що вони чогось не розуміють. Іноді це стає причиною непорозумінь на полі.

— Працюєте над цією проблемою?

— Безумовно. Збираємося іноді всією командою. Разом обговорюємо різні питання.

— Чи була у вас розмова з Михайличенком щодо перспектив у Динамо?

— Більше розмовляю з тренером воротарів Михайлом Михайловим. Коли прийшов новий тренерський штаб, не всі й не відразу розуміли його вимоги. Але зараз усе налагодилося. Наприклад, був інцидент, пов’язаний із відео FootballHub з емоціями гравців і тренерів під час матчу Динамо з Шахтарем. Ми зібралися всім колективом й обговорили, що сталося. Тобто такі моменти обговорюються.

— Михайличенко більше тактик чи мотиватор?

— І те, і інше. Він може завести команду. Євтушенко й Федоров більше націлені на тактику.

Владислав Кучерук у чемпіонаті U-21. Фото zarya-lugansk.com.

— Шахтар змінився за останні роки?

— У них змінюються тренери, а значить, змінюється й гра. Кожен тренер дає щось нове команді. А якщо взяти чемпіонат України в цілому, то він розвивається. Про Десну й Колос раніше мало хто знав. Зараз команди з амбітними цілями, кожна бореться за високі місця. У турнірі U-21 Ворскла й Олександрія добре грають.

— Валерій Лобановський казав, що йому не потрібні ремісники, йому треба творчі люди, які будуть отримувати задоволення від футболу. Згодні?

—  Так. Особливо коли граєш за збірну з вогнем у серці та в очах, представляючи Україну. У матчах із Шахтарем неймовірний запал. З такими сильними командами навіть легше грати, а від слабких не знаєш, чого очікувати, у них є свої темні конячки.

— Динамівська молодь — найсильніша в Україні?

— Думаю, так. Навіть якщо наші хлопці не заграють за Динамо, вони виступатимуть на високому рівні в інших командах, як Лєднєв у Зорі, наприклад.

— Як переключаєтесь із Динамо на збірну й при цьому поєднуєте кар’єру з особистим життям?

— Коли їздив зі збірною на європейський та світовий фінали, проводив там до трьох тижнів. Повністю поринав у турнір. І після такого занурення потрібно швидко переключитися на клубні справи. А що стосується відпочинку, то його не так багато. Але жити одним футболом — це теж погано. Важливо мати інші сфери реалізації.

На ЧС-2019 у матчі з Колумбією.

— Який найяскравіший футбольний момент для вас?

— Фінальний турнір світової першості U-20 — це щось особливе! Ті емоції ні з чим не порівняти.

— На кого рівняєтесь у грі?

— Рівняюся на Дениса Бойка й Георгія Бущана. Вони дуже досвідчені. Зі світового футболу подобаються Куртуа, Навас, Нойєр, Де Хеа. Захоплююся грою цих воротарів!

— Що надихає?

— Дівчина, батьки… Майбутнє: цілі, амбіції. Мрію грати в топ-клубі й стати чемпіоном світу з національною збірною України.

У нинішньому чемпіонату у складі Динамо U-21 Владислав Кучерук провів 12 матчів.

Врешь, не возьмешь! Тренер Динамо: «Звание чемпиона просто так не отдадим»

 Загрузка ...