«Футбол 24» розмірковує, що може вийти із альянсу команд Сергія Ковальця та Олександра Петракова.

Чемпіонат України немов зазнав чарів «молодильних яблук» – з відходом великої частки легіонерів на перший план вийшли українські таланти, а отже прийдешньому поколінню неймовірно пощастило. На відміну від більшої частини «восьмидесятників», «дев’яностники» отримують можливість проявити себе уже в ранньому віці. Такий шанс втрачати не можна.

Особливо тому, що зміна у нас дійсно гідна. Молодіжна збірна України основи 1992-93 р.н. завершила виступи лише після поразки в плей-офф від німців. Нова команда у Ковальця також підбирається дуже цікава. А стосовно юніорів Петракова, фахівці сходяться у спільній думці – це чи не найталановитіше покоління за останнє десятиліття, з часів, можливо, Яковенківського «академкласу».

І зараз, коли наші хлопці достроково повертаються з Нової Зеландії, час поміркувати, а що ж вийде, коли два покоління з’єднають свої зусилля? Адже в оновленій молодіжній збірній знайдеться місце хлопцям 1994, 1995 і навіть 1996 років народження! Ідеальну українську «команду майбутнього» ми спробуємо сформувати, використовуючи схему 4-5-1 з двома опорниками, атакуючим хавом, крайніми форвардами й єдиним центральним нападником. Пряма конкуренція Юрченка, Коваленка й Харатіна, вибір крайків з іменем, чи не семеро нападників на одне місце – ох і задачка на нас чекає!

Воротар – Богдан Сарнавський («Шахтар»)

Альтернатива – Бущан («Динамо-2») та Підківка («Карпати»)

У нинішній молодіжній збірній задіяні Бущан із «Динамо-2», Пеньков із дубля донецького «Металурга» і Шеремета із запорізького «Металурга», зрідка – Баштаненко з дубля «Дніпра». Команда Олександра Петракова розраховувала на Сарнавського та Гриценка (обидва – «Шахтар») і Підківку («Карпати»).

Наразі важко визначити серед них когось, хто значно виділявся б серед колег. Сарнавський дуже добротний, міцний воротар, однак йому явно пора заграти на дорослому рівні, а в «Шахтарі» це надто складне завдання (та ж сама, і навіть гірша, історія й у Гриценка та дніпрянина Баштаненка). Підківка останнім часом втратив місце в основі «Карпат», хоча це дуже талановитий голкіпер, котрий у грі ногами може бути навіть найкращим серед однолітків-колег за амплуа. Пеньков у своїй команді позаду значно більш досвідченіших Бандури та Паньківа – а при злитті «Металурга» з дніпродзержинською «Сталлю» не виключено, що отримає ще й конкурента у вигляді Поповича, який провів сильний сезон у першій лізі.

Бущан за суто природними даними, цілком можливо, найбільш обдарований серед колег – пружний, довгорукий, стрункий, однак навіть у «Динамо-2» він поки що вимушений ділити ігровий час із Волинцем. Словом, серед усіх перелічених воротарів жоден ще не досяг дорослої стабільності.

Але виділити когось одного треба, і тому зупинимо погляд на Богдані Сарнавському. У свої роки він – уже гравець статусний, з досвідом виступів і в Прем’єр-лізі, й на міжнародній юнацькій арені. Так, у «Шахтарі» йому буде важко пробитися, однак приналежність до гранда дає Богданові високий старт – на крайній випадок, оренду в не найгірший клуб УПЛ або навіть за кордон.

Правий захисник – Денис Мірошниченко («Карпати»)

Альтернатива – Полегенько («Динамо») та Петько («Чорноморець»)

У молодіжній збірній на цій позиції використовувалися останнім часом Мірошниченко («Карпати»), Петько («Чорноморець») Фатєєв («Зірка»). У команді Петракова тут є Полегенько («Динамо»), львів’янин Маркович, котрого відсіяли перед чемпіонатом світу, а також цю зону можуть закрити за рахунок універсалізму Лучкевич («Дніпро») та Бурда («Динамо»), однак це, звісно, лише для крайніх випадків.

Звісно, найдосвідченішим з-поміж кандидатів на місце в об’єднаній збірній є Денис Мірошниченко. Він – стабільний гравець основи львів’ян, що є неоціненним плюсом. Гравець швидкий, з підключеннями, при цьому природні дані дозволяють йому грати достатньо стабільно й повні матчі.

Основним конкурентом йому виглядає динамівський універсал Полегенько – він може зіграти й справа в півзахисті, й навіть у центрі. У нього справді великі перспективи, однак в «Динамо» пробитися дуже важко, тому дорослого досвіду у нього поки що нема. Це, а також минулорічна травма і є поки що невеликими мінусами.

Фатєєв – талановитий хлопець, який може зіграти не тільки справа, але й зліва. Однак у клубі програє конкуренцію більш досвідченим Допілці та Бацулі. Петько – цікавий швидкісний футболіст, але ще надто мало пограв, хоча встиг засвітитися й у Прем’єр-лізі на хвилі омолодження.

Центральний оборонець – Микита Бурда («Динамо»)

Альтернатива – Сваток («Дніпро») та Кузнєцов («Металург» З)

З юнацьких років у Петракова прогресували Бурда та Качараба. Микита встиг дебютувати й у «Динамо», засвітитися в єврокубках. У національній команді не дебютував, схоже, лише через невчасний апендицит. У клубі йому стало важче, однак, дивлячись на нестабільність Антунеша й усі чутки навколо Драговіча, цілком можливо, що вже наступного сезону Бурда знову відвоює місце в основі. Плюсом йому – молодість й універсалізм. Тарас Качараба, таке враження, після першого повного сезону на дорослому рівні в «Говерлі» десь втратив концентрацію. Помилок стало забагато, прийшла втома. Він – гравець з прекрасними даними, однак поки що йому треба перепочити. Викликалися Петраковим й запоріжець Кузнєцов та харків’янин Ковтун (вихованець київського футболу, до слова).

Серед недавніх учасників новозеландських баталій, безсумнівно, віддамо пріоритет Бурді, побажавши Микиті стабільності й відсутності травм. Все інше докладеться. Найближчими конкурентами виглядають дніпрянин Сваток та запоріжець Кузнєцов.

Центральний оборонець – Ігор Дуць («Шахтар»)

Альтернатива – Качараба («Говерла») та Болденков («Динамо-2»)

Що стосується команди Ковальця, то тут, схоже, планомірно награвалася пара з донеччанина Дуця та дніпропетровця Сватка. Потужні, фізично міцні захисники виглядали дуже здорово, однак їм потрібен і клубний прогрес. Якщо Сваток уже побував в оренді в «Волині» та встиг провести перші матчі й за «Дніпро», то Дуцю лише належить показати себе на дорослому рівні. А дані у нього просто прекрасні – стрибучий, непрохідний, з чудовими підключеннями на стандарти… Кажуть, серед свого покоління саме він володіє найкращими природними даними для захисту.

Додамо у цю компанію Болденкова з «Динамо-2», який володіє просто неймовірної сили ударом, а також все-таки Калініна із «Зорі» – у світлі відходу Вернидуба-молодшого в «Габалу» та можливого трансферу Білого в «Хайдук» у вихованця кримського футболу з’являються додаткові шанси на місце у складі луганців.

Віддамо належне великим перспективам Дуця – якщо він не дочекається шансу в основі донеччан, то цілком може проявити себе в оренді, як це вдавалося багатьом його попередникам.

Лівий оборонець – Едуард Соболь («Шахтар»/ «Металург» Д)

Альтернатива – Мігунов («Дніпро») та Азацький («Динамо»)

Звісно, найбільш розкрученим іменем тут є Соболь, котрий був відданий «Шахтарем» в донецький «Металург». Оренду перспективний вихованець запорізького футболу використав ефективно – грав багато і, як для свого віку, отримав досить значний прем’єр-ліговий досвід. За місце у «команді майбутнього» він буде змагатися із дніпрянином Мігуновим (який тяжіє до атаки, але і в клубі, і в збірній наражається на величезну конкуренцію) та динамівцем Азацьким. Нагадуємо й про маріупольця Очігаву, а також про уміння зіграти на цій позиції динамівця Бурди та одесита Петька. А ще ж є харків’янин Осман, який днями змінив «Металіст» на «Динамо» слідом за Азацьким та Андрієвським.

Центральний напівоборонець – Дмитро Мішньов («Іллічівець»)

Альтернатива – Чачуа («Карпати») та Філімонов («Чорноморець»)

Ох, який же тут вибір! У Ковальця найчастіше грав Мішньов із «Іллічівця» – у нього вже досить значний прем’єр-ліговий досвід, а також такі козирі, як мобільність та працелюбність. Додаймо сюди Філімонова із «Чорноморця», який також уже стабільно грає в основі. У цю ж компанію – динамівця Андрієвського, запоріжців Журахівського та Ґвілія, львів’янина Чачуа, луганця Петряка. А є ж іще талановитий Іванісеня із дубля «Шахтаря», лідер друголігової «Оболоні-Бровар» Фаворов, Сторчоус із «Черкаського Дніпра»…

У команді Петракова за дві вакансії боролися динамівці Харатін та Чумак, донеччанин Танковський, харків’янин Ткачук. Від надто хорошого вибору навіть Коваленка ставили вище, що тільки пішло на користь справі. Однак є така річ, як проблема росту. Харатін – потрясаюче тонкий, елегантний гравець, однак у «Динамо» нині пробитися не легше, ніж це було в часи Лобановського. Та ж історія з Чумаком – уже спробувавши на смак Прем’єр-лігу, він, здається, знову відкотився в резерв. Танковський – невисокий «живчик», котрий може стати мотором команди. Однак, як для дорослого футболу, йому трішки бракує міцності та габаритів. Ткачук – цілісний гравець, однак більш оборонного плану й з меншою користю для наступальних дій. Не забуваймо й про Вачіберадзе, який залишається громадянином України й цілком може заявити про себе у нашій збірній.

Найбільші шанси серед «петраковців» у Коваленка – він, з одного боку, отримав за останній рік величезний кар’єрний підйом, ставши першим років за п’ять гравцем з академії «Шахтаря», котрому вдалося пробитися у першу команду. А всі аванси Віктор підкріпляє ще й універсальністю – ви можете розраховувати на нього й як на тонкого опорника моделі «Пірло», і як на сучасного атакувального напівоборонця моделі «Мхітарян». З цієї точки зору він буде прямим конкурентом лідера молодіжної збірної Юрченка. Тому комусь із них доведеться в підсумку трішки опуститися нижче – в опорну зону. Хоча… Хто сказав, що не може бути «перевернутого трикутника»? Скажімо, з Мішньовим трішки нижче, а Юрченком і Коваленком над ними?

Тому, обираючи опорника з-поміж підопічних Ковальця, віддаємо належне Мішньову, також зважаючи на клубну стабільність Філімонова та Чачуа. А серед лідерів півзахисту Петракова є Харатін, Чумак, Танковський. Особлива роль у Юрченка та Коваленка, навколо яких і будуватиметься майбутня «команда-зірка».

Центральний напівоборонець – Владлен Юрченко («Байєр»)

Альтернатива – Харатін та Андрієвський («Динамо»)

Ми вже говорили про особливість Юрченка та Коваленка – ці гравці однаково корисні при будь-якій ролі в півзахисті. І граючи вище, під нападником, і опускаючись глибше в опорну зону. Тому перед тренером молодіжної збірної буде прекрасний вибір, який дозволить налаштовувати той же півзахист під суперника і різні моделі гри – трикутник у центрі поля може стати атакувальним (один опорник і два гравці над ним), а може більше уваги приділяти відбору (два опорники, один «піднападник»).

Саме тому наявність таких талановитих напівоборонців – величезний козир цього покоління. І, здається, використання одночасно Юрченка й Коваленка – це ключ до універсалізму та мобільності цього півзахисту. Владлена, як більш досвідченого, умовно поставимо трішки глибше, маючи на увазі, як здорово «по-Мхітарянівськи» може зіграти на позиції атакувального хавбека Віктор.

Центральний напівоборонець – Віктор Коваленко («Шахтар»)

Альтернатива – Чумак («Динамо») та Фаворов («Оболонь-Бровар»)

У команді Ковальця на цій позиції грає її капітан Юрченко – гравець по-футбольному мудрий, з тонким пасом, умінням взяти гру на себе. Владлен володіє задатками універсалізму, тож може зіграти й глибше. Точно як і Коваленко – у «Шахтарі» Віктор грає глибше, в парі з Вачіберадзе. У Петракова – вище, під нападником. Не забуваймо про те, що у нас дуже великий вибір молодих півзахисників креативного плану. Тут і Чумак, який уже заявив про себе в «Динамо», й Андрієвський, якому це ще належить. І Фаворов, здатний зіграти як вище, так і глибше – і вже є лідером «Оболоні-Бровар». Тому спрогнозуємо на цій позиції Коваленка, але відзначаємо, що у тренерів будуть величезні можливості для ротації.

Правий напівоборонець – Валерій Лучкевич («Дніпро»)

Альтернатива – Гемега («Динамо-2») та Мишенко («Металург» Д)

Вибір крайніх хавбеків також вражає. Тут і дриблер Близниченко, який може зіграти більш на техніку, і швидкісний Лучкевич – крайній півзахисник класичної, «ортодоксальної» формації. Тут і швидкий Мишенко із донецького «Металурга», і Данченко з «Чорноморця», і Гринь із «Іллічівця», і Мігунов із «Дніпра». Також Ковалець запрошував хлопців із першої ліги – сумчанина Гребенюка та динамівця Гемегу. Мають на увазі й одного з найяскравіших молодих гравців другої ліги – стриянина Цюцюру. Петракову також є ким похвалитися – окрім Лучкевича, це ще запоріжець Татарков, одесит Кабаєв та маріуполець Немтінов. При цьому пам’ятаємо про Радченка – сподіваємося, йому вдасться реанімувати свій талант у «Хайдуку». А ще ж є надзвичайно талановитий Білоног із «Шахтаря», який після завершення контракту відкриє нову сторінку в своїй кар’єрі.

Ох-ох-ох… Ну й вибір! З вибором би не помилитися! Звісно, пріоритет – фіналісту Ліги Європи Лучкевичу, однак при цьому не варто скидати з рахунків швидкий прогрес когось із його конкурентів. Скажімо, високошвидкісного Гемеги – також «ортодокса», який, здебільшого, грає саме справа, будучи правоногим. Або донеччанина Мишенка, чий талант також не викликає жодних сумнівів.

Лівий напівоборонець – Сергій Гринь («Іллічівець»/ «Шахтар»)

Альтернатива – Близниченко та Мігунов (обидва – «Дніпро»)

Передовсім, говоримо тут про Гриня, який провів дуже сильний сезон за «Іллічівець» і має ще куди зростати. В активі Сергія – швидкість, дриблінг, хороший удар. Багато забиває. Також не забуваємо про Мигунова із «Дніпра», котрий за фактурою радше напівоборонець, хоча вимушено часто діє нижче. З нижчих ліг – Гребенюк (ПФК «Суми») та Цюцюра («Скала»). Відзначимо й досить обдарованого гравця групи атаки Данченка з «Чорноморця». Найголовніший же кандидат у конкуренти Гриню – Близниченко. Можливо, найбільш талановитий футболіст свого покоління, з прекрасною технікою, швидкістю, умінням зіграти нестандартно. Єдине – йому гостро бракує ігрової практики, і молодий гравець явно невдоволений своїм положенням в нинішньому «Дніпрі». Втім, у випадку відходу Коноплянки може стати його наступником, якщо дочекається цього шансу. Здається, тільки поштовху у вигляді тренерської довіри й не вистачає Андрієві, щоб пробитися у зірки.

Нападник – Артем Бесєдін («Динамо»/ «Металіст»)

Альтернатива – Яремчук («Динамо-2») та Хльобас («Динамо»/ «Говерла»)

У Ковальця вибір не такий великий – це Хобленко з «Динамо-2», Хльобас, який ще недавно грав з ним разом, а весну провів в оренді в «Говерлі», а також харків’янин Барилко. У Петракова є Бесєдін, котрий нещодавно орендувався «Металістом», а також Яремчук, який уже заявив про бажання залишити «Динамо-2» й, імовірніше за все, спробує себе у Прем’єр-лізі вже наступного сезону.

Найталановитішим з цього покоління вважається Яремчук. До слова, окрім безсумнівного таланту центрфорварда, у нього є схильність і до гри з глибини. У першій лізі під керівництвом спершу Хацкевича, а потім – і Євтушенка, Роман грав центрального півзахисника, розміщуючись під Хобленком, Хльобасом або Маїком. Йому це зручно – з одного боку, дозволяє взяти розгін, поборотися за м’ячі, з іншого – розширює його діапазон дій.

Класно проявив себе в Новій Зеландії Бесєдін – немов реабілітувався за не зовсім вдалу оренду в «Металіст». Він навіть трішки молодший за інших кандидатів, тому, безсумнівно, має пріоритет перед старшими на один-два роки.

А ось Хльобас, навпаки, вдало використав оренду в «Говерлі», хоча влітку нічим не запам’ятався на Меморіалі Лобановського у складі молодіжної збірної. Додамо, що десь неподалеку – донеччанин Борячук, його одноклубник Безбородько та ще молодший динамівець Щебетун. Не слід забувати й про ворсклянина Січкарука, який, коли б не травма, уже навесні заявив би про себе у Прем’єр-лізі.

Наостанок звернемо увагу читачів на таку подробицю – в цій збірній ми називаємо, переважно, гравців 1994-95 років народження. Але вже на повний голос заявляють про себе й значно молодші хлопці – 17-річний Мар’ян Швед із «Карпат», його одноліток Денис Баланюк з дубля «Дніпра» й багато інших винятково талановитих гравців. Цілком можливо, що вони «екстерном» пройдуть і в молодіжну збірну вже цього призову, але поки що ми фантазували винятково на тему нинішніх збірних Ковальця та Петракова.

Аж не терпиться побачити в дії таку команду – швидку, технічну, граючу в сучасний футбол. Але, повторимо уже висловлену думку, найголовніше для цих хлопців – майбутнє. Заради того, щоб усі таланти дійшли від юнацького футболу через молодіжний – в дорослий, працюють їхні тренери як у збірних, так і в клубах. І хочеться, щоб ця робота принесла свої результати вже найближчим часом!

Джерело: «Футбол 24» (автор – Артур Валерко)