За кілька днів юнацька збірна України U-19, складена з гравців 1998 року народження, розпочне виступи у еліт-раунді відбору на чемпіонат Європи-2017. Керувати командою буде Володимир Єзерський, який лише в лютому замінив на цій посаді Володимира Циткіна. Графік в нього останніми днями просто скажений — все доводиться робити на бігу. Але для спілкування з проектом Золотий Талант новий тренер знайшов трохи часу — в один з вечорів напередодні вильоту в Голландію.

— Як працюються? Як взагалі уявлялася майбутня робота?

— Це хоч і юнацька, але збірна України, і це почесно для мене. Звичайно, прийняв пропозицію, приймалося рішення на голосуванні, мене затвердили головним тренером. Відразу поставили завдання, у мене було два-три дні, щоб я віддав список на поїздку до Ізраїлю на спаринги.

— Із своїм попередником встиг поговорити?

— Хочу подякувати Володимиру Циткіну, ми зустрілися і побалакали. Він мені дав певну інформацію, яка мене цікавила, я йому вдячний. І взагалі хотів подякувати — він зробив фундамент команди, і зараз його роботу, а також роботу Семена Альтмана у комітеті збірних, потрібно розвивати. Я від того і відштовхувався, адже у мене був цейтнот, всі команди на зборах, йде підготовчий період, ігор немає…

— В Ізраїлі були оглядини найближчого резерву, але на матчі еліт-раунду вже зібралася основа…

— В мене було обмаль часу, тому роблю акцент на гравцях, які вже були задіяні і робили все можливе, щоб потрапити в еліт-раунд. Звичайно, спробував передивитися ще групу футболістів, але життя підганяє. Постарався підключити всі свої знайомства. І практично з усіма тренерами з головними, з команд U-21 спілкувався.

У лютому зіткнувся з проблемою, що Динамо U-19 до Юнацької ліги готувалося. Була домовленість динамівців тоді не викликати. Плюс не чіпав Дніпро і ще ряд клубів, гравці яких були з першими командами на зборах і готувалися до чемпіонату. Зробив акцент на найближчий резерв, щоб порівняти і обрати інформацію, вдалося декілька гравців, зараз залучив їх.

Але, зрозуміло, основна група, база — це Динамо. Там хороший підбір гравців, вони домінують в чемпіонаті, і в Європі виступали потужно. Важливо, щоб інші гравці могли підсилити цей склад. Як історія показує, немає сенсу ламати, коли часу немає. Офіційні ігри незабаром, а я ще не з усіма знайомий особисто, в аеропорту надолужу. Я їх знаю, бачив їх можливості, але особисто не було можливості поспілкуватися з деякими гравцями. В такому цейтноті підходимо.

До того ж є приклади команд, які добивалися чогось на базі певних клубів. Візьмемо збірну Валерія Лобановського, яка з гравцями Динамо здорово в Мексиці відіграла на ЧС-1986. Або візьмемо ЧС-2014, який Німеччина виграла на базі Баварії, і, по суті, по тій структурі тренувалася, та ж сама Іспанія вигравала трофеї на базі Барселони.

Те, що напрацювали в Динамо, потрібно підсилити і розвивати далі. Хочу подякувати академії, і тренерам, і Юрію Морозу, і Унаї Мельгосі, і всім іншим, які пішли на зустріч і без питань відпустили гравців. Немає часу, а змагання серйозні. І за честь збірної будемо грати, і постараємося бути учасниками Євро.

— В вашому тренуванні активну участь приймав Рауль Ріанчо. Це чия ініціатива?

— Так, за це йому треба подякувати. Ми колегіально провели тренування і постаралися направити заняття в те русло, в якому національна збірна працює. Рауль на теорії був і сказав: у вас відкрита дорога і все на контролі, ви можете вже завтра потрапити до національної команди, якщо покажете себе. Вважаю, що це гарна мотивація.

Володимир Єзерський та Рауль Ріанчо

Мав приїхати Андрій Шевченко, але він трохи затримався в дорозі (Шевченко наступного дня побував на спарингу з Динамо U-19 у Кончі-Заспі. — Прим. авт.). Для хлопців вистачило й того, що Рауль був. Він сказав: ми — збірна, тому допомагаємо зрозуміти через тренування наші принципи. Така людина, що сам їздить — фанатик. Йому все потрібно — і там, і там.

Зрозуміло, що є відповідальність за результат, але я цього не боюся. Мені потрібно, щоб хлопці розуміли, що їх чекає там — у національній збірній. І це може бути вже дуже швидко. Я їм наводив приклад із власного досвіду. Ще буквально вчора грав у другій лізі, а вже завтра — в запасі на матчі з Баварією у півфіналі Ліги чемпіонів. Все так перевернулося: з картопляного поля — на Олімпіаштадіон.

— Шевченко хоче збудувати єдину систему збірних, із загальною методикою тренуваннь…

— Повністю його підтримую. Для нас основне це — збірна, а також її фундамент — юнацькі і молодіжна збірні. Потрібно так планувати, щоб клуби і федерація знайшли спільну мову, щоб не було в майбутньому накладок з календарем. Це потрібно, як Отче наш.

От, наприклад, ігри 22-го туру чемпіонату U-21 заплановані на четвер і  п’ятницю. Але тут накладка виходить. Коли планувався календар, то не досконально пропрацювали графік збірних і чемпіонату. Тому довелося сідати на телефон і шукати спільну мову з клубними тренерами. Дуже вдячний, що у більшості випадків мені пішли назустріч і відпустили гравців, не дивлячись на вирішальні свої ігри. Навіть в УПЛ.

Але на майбутнє треба колегіально підходити і розуміти, що найголовніше — це збірні. Цю тему зараз буде Мирон Маркевич піднімати.

Юрій Беньо проводить розминку

— В тебе дуже потужний тренерський штаб? Чому саме вони?

— Юрій Беньо має неабиякий досвід роботи з юнаками. Він — один із тих людей, які відбудували структуру молодіжного футболу у Карпатах. За рахунок чого львівський клуб зараз і живе. Віталій Рева — досвідчений в минулому воротар. Він наприкінці кар’єри вже був майже тренером, окрім того, вже має певний досвід роботи — допомагав працювати з різними збірними. І зараз я з Шахтаря залучив Олександра Князєва. Це тренер-аналітик, який працював і в першій команді, і в молодіжній, і слідкує за юнацькими командами.

— Суперники вражають?

— Звичайно непросто, ми граємо еліт-раунд в Голландії, а в групі — господарі, Греція, і Фінляндія. В усіх цих країнах є системний підхід, програма від дитячого футболу до національної збірної. Фінляндія — це майже Ісландія, працює в тому напрямку не один рік, це ж саме є у Греції. Голландія — це взагалі домінуюча країна, голландська школа передова у світі, і ми усвідомлюємо, з ким будемо грати.

З приходом Андрія Шевченка і Мирона Маркевича ми також намагаємося будувати в тому напрямку, щоб і у нас була вертикаль. Зараз от в ФФУ прийшов Олег Протасов — він буде здійснювати комунікацію між усіма збірними, контролювати процеси. Нам потрібно йти по тій самій дорозі, як провідні країни Європи. Найважливіше для тренера юнацької збірної — виховати гравця для національної команди. Паралельно, звичайно, потрібно ставити результат, але головне — довести футболіста, щоб він розумів принципи і структуру гри нашої національної збірної.

— Євген Левченко про голландців допомагає інформацією?

— І Женя, і Патрік ван Ліувен, який в Шахтарі працював. По Греції Протасов намагається допомогти, задіяв свої резерви. Я на курсах на дипломі з тренером вчився з Латвії U-19, і вони часто брали участь у кубку прибалтійських країн, з фінами грали, він дав інформацію. Є тренер-аналітик Князєв. Я знаю його можливості, тому і запросив.

— Складно буде заявку назвати?

— Я викликав 20 польових гравців, а в заявку попадуть 16. Звичайно, потрібно вибрати кращих і визначити, хто їде. Я сказав хлопцям, що це — як марафон, довга дистанція. На одному етапі один кращий, на іншому — другий. Десь важче, десь легше. Хтось не потрапить до заявки, але кар’єра продовжується, марафон триває, попереду багато ще матчів.

Я привів приклад зі своєї кар’єри. Я не грав в юнацькій збірній, не грав і в молодіжній. В інтернаті мене забракували, але на цьому кар’єра не закінчується. Я працював, і потім вигравав чемпіонат і Кубок України, грав у Лізі чемпіонів, Лізі Європи, на чемпіонаті світу. Сказав їм: ви маєте все це розуміти. Тому в будь-якому випадку рухаємося далі. Хтось може швидко стартувати, а хтось — додати вже на дистанції. Сподіваюся, вони це адекватно сприйняли.

— Ти попрацював помічником Маркевича у Дніпрі, тепер робиш перші самостійні кроки у збірній. Відчувається велика різниця?

— В клубній системі, коли ти щодня працюєш, простіше — там постійна практика, і є час. А у збірній інша специфіка, потрібно більше акценту на селекційну складову, їздити і дивитися, і правильно збалансувати склад, плани стандартів напрацювати. І, звичайно, найважливіше — психологія.

А помічник і головний тренер — то дві великі різниці. Треба брати на себе відповідальність. Але я ніколи не боявся цього. З тренерським штабом постараюся зробити все можливе, щоб ми гідно представили Україну в Голландії.

— Є люди з якими ти радишся?

— Звичайно. Я — відкрита людина, роблю самостійно перші кроки. Тому не можу нехтувати, коли досвідчені люди діляться досвідом.

— Кого можеш вчителями назвати?

— Можу подякувати своїй долі футбольній, що дала можливість з кращими тренерами попрацювати. Котрі досягали максимального результату і в радянські часи, і в чемпіонаті Україні вже. Починаючи з Карпат з Маркевичем, мене тренували Лобановський, Кучеревський, Протасов, Луческу, Чанцев, Вернидуб, Альтман, Лужний, під кінець кар’єри — Грозний. Хоча я і не очікував такого завершення кар’єри, але йому вдячний, що він пришвидшив моє закінчення в активному футболі (посміхається).

— Є якісь пріоритетні тактичні схеми?

— Маю свої ідеї і своє бачення, але виходжу з того, що ми повинні працювати під структуру національної збірної. Тому розумію, що змінити нічого не можу за цей період, а просто можу розвивати це.

— Знаю, що ти був на стажуванні в Баварії, яке організував Чигринський? Як це сталося?

— Дуже вдячний Дімі, що він домовився з Хосепом Гвардіолою. Це було роки півтора тому. Ми з Беньом в Мюнхені три дні були, ледь не стали учасниками тренувального процесу Баварії. За три дні двічі з Гвардіолою спілкувалися. Перший раз — хвилин 20, а другий — вже годинки півтори. Дуже доступна і демократична людина.

Ми першого дня трохи соромилися, почалося тренування Баварії, вирішили не заважати. Так нам помічник Гвардіоли зателефонував і питає, де ми. Каже: приходьте до нас на поле, щоб все бачили зблизька, були, наче учасники процесу. Нам відповідали на все, навіть на дрібні питання.

А Толік Тимощук домовився і організував нам екскурсію по базі — адміністратор провів, все розповів, показав інфраструктуру. Чудові враження від поїздки!

— Лишився телефон Гвардіоли?

— Дмитро скинув його німецький номер. Гвардіола мене вже запитував, як у Діми справи. А він тоді якраз відновився і здорово почав грати. Я так зрозумів, що у них гарні стосунки склалися. Гвардіола переживав за нього, адже свого часу дуже на Чигринського сподівався.

— Ще були європейські стажування?

— Так, Олег Смалійчук, що працює в Іспанії, домовився, і я побував у Валенсії, Вільярреалі, Севільї, яку тоді ще Унаї Емері тренував. Теж доступна людина, балакали з ним.

А ще, окрім того, я трохи бачив і ознайомлений з роботою Олега Кононова, зустрічався з Леонідом Кучуком. Треба вчитися у досвідчених колег, коли є така нагода. Футбол — це постійний прогрес.

Андрій КУДИРКО