Український півзахисник Данило Кревсун, який з січня цього року грає у структурі дортмундської Боруссії та розпочав новий сезон в клубній команді U-19, у ексклюзивному інтерв’ю Sport.ua розповів про свою адаптацію, пояснив командні цілі та поділився своїми планами

У неділю, 13 серпня, у матчі Боруссії U-19 з однолітками з Баєра (3:1) Кревсун став автором другого голу джмелів. Як з’ясувалося, за команду з Дортмунда Данило забив уже не вперше.

– Данило, вітаємо з голом у матчі з Баєром. Якщо вірити наявній інформації, то цей гол став для тебе першим за юнацьку команду Боруссії. Все вірно?
– Ні, це мій другий гол за Боруссію. Перший я забив ще навесні у кубковому матчі. А ось у матчі юнацької Бундесліги я дійсно відзначився вперше. Отже, дякую за вітання!

– У команді знали, що ти забив у Бундеслізі вперше? Якось на це відреагували?
– Хлопці мене привітали, але без особливих емоцій. Для нас у команді це є нормою: перший гол – це не щось таке особливе. Тут ставлення до подібного не таке, як в Україні.

– Але на відео видно, що вся команда святкувала твій гол з якимось піднесенням. Чому так?
– Так, ми дійсно були дуже раді. Баєр – принциповий для нас суперник, на гру ми сильно налаштовувалися. Після мого голу перевага Боруссії збільшилася до 2:0, тому наша радість була такою сильною. Загалом, матч для нас вийшов дуже складним та важким.

– До юнацької команди Боруссії ти приєднався взимку цього року. Весною була адаптація. Зараз почався новий сезон. Наскільки ти вже став своїм у команді?
– Я вважаю, що моя адаптація у команді уже повністю завершилася. У ній я зараз уже як риба у воді. Перед початком сезону у нас були підготовчі збори. Під час їхнього проведення ми всі у команди дуже зблизилися, стали мов рідні. Тобто, обстановка у колективі дуже класна, в ней приємно знаходитися.

– Чи дається взнаки мовний бар’єр?
– Його немає. Я уже можу розмовляти німецькою. До того ж, ми з хлопцями у переважній більшості спілкуємося англійською. У команді є одразу сім інтернаціональних гравців, тому всім легше спілкуватися англійською. Тренер у нас данець, який живе у Німеччині десь близько 10 років. Він вільно володіє і німецькою, і англійською. Тому жодних проблем немає.

– Що собою являє команда U-19 дортмундської Боруссії, яку у нас в Україні сприймають як справжню кузню талантів?
– У Боруссії, в цілому, все знаходиться на високому професіональному рівні. Відповідне ставлення і до нашої команди U-19. Простий приклад – робота тренера з фізпідготовки. Він з нами працює 24/7. У нього все на контролі – він може викликати когось до початку тренування задля проведення додаткової роботи, може затримати після заняття, щоб ще щось з’ясувати. Увага фізичному стану, а також відновленню, знаходиться на найвищому рівні. У нас у неділю [13 серпня] була гра з Баєром, а сьогодні [14-го числа] ми провели заняття з відновлення різними групами. Потім був масаж і кожен за бажанням міг відвідати сауну та холодний басейн. Тобто, у команді U-19 все, як у головній команді.

Ще один момент, який підтверджує високий рівень «Боруссії». Для нас є нормою попросити у тренера-аналітика відео своєї гри у останньому матчі для власного аналізу. Потім це відео можна проаналізувати з тренерами команди. Підхід на високому рівні.

– Тренерський штаб головної команди «Боруссії» стежить за командою U-19?
– Знаю, що тренерський штаб головної Боруссії відвідує матчі команди – можливо, не сам головний тренер, а хтось із його помічників. До того ж, я декілька разів бачив представників тренерського штабу біля клубних полів, де ми проводили свої тренування.

– Данило, якій цілі на сезон у Боруссії U-19?
– Команда Боруссія U-19 Дортмунд, на мою думку, є найкращою у юнацькій Бундеслізі. Тому не дивно, що ми хочемо зайняти перше місце у лізі на фініші сезону. Також ми хочемо зробити максимум у Юнацькій Лізі чемпіонів. Будемо ми виступати ще у двох національних кубкових турнірах. Я вважаю, що і там ми маємо бути першими. Зробити це, звичайно, буде важко, але ми будемо для цього робити все можливе.

– Що саме на меті маєш особисто ти? Є бажання колись потрапити до головної команди Боруссії?
– Так, звісно, мені хотілося б колись зіграти за першу команду Боруссії. Я знаю, що цей шлях буде складним, адже не я один такий, хто хоче грати у головній команді. У нас багато талановитих хлопців, які також про це мріють. Впевнений, всі заради своєї мрії працюють зі 100%-м прагненням. Ми рухаємося вперед. Я рухаюсь вперед разом з командою.

– У команді висока конкуренція? Наскільки ти вважаєш себе гравцем її основного складу?
– У нас є приблизно 14-15 гравців, які складають кістяк команди. Втім, нікому з нас місце у стартовому складі не гарантовано. Все умовно. Ми маємо добре проявляти себе під час тренувань та грати на високому рівні в офіційних матчах.

– В Україні ти до останнього часу був у системі донецького «Шахтаря». Потім відбувся твій переїзд до Німеччини, де спочатку була команда Пройсен Мюнстер, а далі – Боруссія Дортмунд. Не шкодуєш про те, що поїхав з Шахтаря?

– Спочатку було дуже прикро, що мене не викликали до команди U-19 донецького «Шахтаря». Я не знав, що робити далі, як бути. Але вже за пів року після цього я потрапив до Боруссії Дортмунд. Зараз я розумію, що поки що у моєму житті не було нічого найгарнішого, ніж є зараз. Якби я повернувся до «Шахтаря», то не досяг би того, тих результатів, які маю сьогодні.

– На твою думку, ти у Дортмунді наскільки близько знаходишся до юнацької збірної України?
– Грати за збірну України – це моя мрія. Але поки що ніхто з цього приводу зі мною не контактував. Мені залишається працювати та доводити своє бажання бути викликаним до юнацької збірної України.