Герой першолігового 8-го туру Артем Пилипенко, автор переможного м’яча Арсеналу у ворота Геліосу, не грав у останньому турі. Так само пропустить він ще й наступні два тури — адже в тій самій грі відзначився ще й червоною карткою. Саме про події, що передували триматчевій дискваліфікації 21-річного нападника, — наші перші питання.

— Артеме, ти забив Геліосу вже на першій хвилині гри. Як тобі це вдалося і чи був це найшвидший гол у твоїй кар’єрі?

— Так, поки що найшвидший. З перших секунд гри ми побігли пресингувати суперника і примусили його помилитись. Олег Котелюх перехопив м’яч на нашій половині поля і виконав відмінну передачу у вільну зону. На неї я і відреагував швидше за усіх, в одне торкання переправивши м’яч у ворота.

— З героя ти міг водночас перетворитись на антигероя після того, як залишив свою команду в меншості. Як заробив червону картку і чи траплялось з тобою таке раніше?

— Червону отримав за надмірні емоції і це друге моє вилучення в кар’єрі — перше трапилось за часів моїх виступів у другій лізі. Але взагалі, така поведінка мені не притаманна. В житті я спокійний, і хоч на полі більш емоційний, можу вибухнути, але це стосується лише гри. В даній ситуації мене спровокували, але це мене ніяким чином не виправдовує. До самого фінального свистка мене не полишала думка, що я підвів команду. Дуже пошкодував про те, що наробив. Просто сльози на очі навертались від відчаю. Але хлопці вистояли, довівши гру до перемоги, за що я їм дуже вдячний. Я вибачився перед ними в роздягальні, зробив для себе висновки і більше таке не повториться.

— Артеме, після подій, які щойно відбулись, давай згадаємо про самі початки. Як прийшов у футбол, якими були твої перші кроки у спорті?

— Перші кроки у футболі я зробив у семирічному віці у рідному Чернігові. Прийшов на тренування одного разу, потім другого разу, так і затягнуло. Кумиром дитинства був, ясна річ, Андрій Шевченко.  А першим моїм тренером був Володимир Васильович Дробот, якому я дуже вдячний за все, чому він мене вчить протягом усіх цих років.

— Я правильно зрозумів, ти сказав «вчить дотепер»?

— Так, все вірно зрозуміли. Коли я не в рідному місці — ми на телефонному зв’язку. Коли ж у Чернігові — я приходжу на тренування, які він проводить. Саме перший тренер визначив і моє амплуа на полі. Першою моєю командою була Юність Чернігів, за яку я грав у вищій лізі ДЮФЛУ. Дотепер пам’ятаю перший свій гол. Вірніше, дубль. За рахунку 0:1 на користь суперника я вийшов на заміну після перерви і забив два м’ячі у ворота київської команди ДЮСШ-15, завдяки чому ми перемогли.

— Що було після Юності?

— Потім виступав за команду Володарка у вищій лізі Київської області. Звідти я перейшов у друголіговий Арсенал-Київщина з Білої Церкви, де фактично і розпочав свої виступи у дорослому футболі.

— Наскільки мені відомо, там ти знову відзначався дублями…

— Так, були перемоги над командами Нової Каховки і Тернополя, яким забивав по два м’ячі за гру. А взагалі у воротах Нової Каховки вдалося розписатись п’ять разів за час виступів у другій лізі.

З одного Арсенала Артем Пилипенко перейшов до іншого: з Білої Церкви — до Києва

— Нині ти гравець іншого Арсеналу, київського. Як потрапив до команди?

— До Києва мене запросив нинішній головний тренер Арсеналу — Сергій Вікторович Литовченко. Перша ліга — це вже зовсім інший рівень. Насамперед — у фізичному і технічному плані. Також суттєві відмінності у швидкості мислення та виконавській майстерності, ігровій швидкості.

— Чи задоволений своїми виступами в цьому сезоні і над якими компонентами тобі ще варто працювати?

— Ні, своїми виступами я не задоволений. Треба більше працювати над реалізацією моментів і я стараюсь робити це на кожному тренуванні. Перед командою стоїть завдання зайняти місце у першій шістці, моє ж завдання — забити якомога більше голів, віддати якомога більше результативних передач і допомогти команді здобути якомога більше очок для вирішення її задач.

— Так виходить, що ти вже четвертий рік канонір, спочатку — білоцерківський, тепер — київський. Чи слідкуєш за головним Арсеналом, лондонським?

— Ні, особливо не слідкую. Мені більше імпонує гра мадридського Реалу зокрема та чемпіонату Іспанії загалом. Це — швидкий технічний футбол, з великою кількістю моментів та голів. Не даремно представники саме цього чемпіонату виграють майже усі єврокубки протягом останніх сезонів.

— І насамкінець таке питання: що тебе цікавить, окрім футболу? Чим полюбляєш займатися у вільний час?

— У вільний час люблю піти на майданчик, позайматись з м’ячем. Але… це той самий футбол (посміхається).

Станіслав ГОЦУЛЯК