Не так потужно, як минулого сезону виступає у нинішньому чемпіонаті Першої ліги луцька Волинь. Наразі йде восьмою, але від третього місця — відстань лише у три очка

Поряд із досвідченими гравцями у Волині все частіше виходять на поле й молоді вихованці клубу, яким у Луцьку дають дорогу у великий футбол. Ще у попередньому сезоні став невід’ємною частиною команди Олександр Климець, а у нинішньому чемпіонаті серед молодих найчастіше виходить минулорічний капітан Волині U-19 Артур Рябов.

Прес-служба клубу поспілкувалася із талановитим хлопцем. Не тільки про футбол.

— Артуре, по-перше, хотілося б запитати, який настрій у команди після перемог — над лідером Агрбізнесом (2:1) і першої виїзної над Металургом (3:1), яку так чекали?

— Ну настрій, звичайно, дуже хороший: все-таки двічі поспіль виграли. Однак зараз головне — забути ці перемоги і налаштовуватися на інші ігри, тому що нам зараз треба вигравати і треба підійматися.

— Очікувала команда на такий важкий початок сезону?

— Якщо чесно, думали, що буде трохи легше. Можливо, як почали, десь недопрацювали і втратили багато очок. Але зараз треба реабілітовуватися і наздоганяти усіх конкурентів.

Рябов (зліва) боротьби не уникає. Фото fcvolyn.net.

— В потрібний момент команда все-таки зібралася і почала вигризати необхідні результати? Билися в тому числі й за свого тренера?

— Так, звісно, після Харкова ми зібралися. Ми хотіли довести, що ці всі погані дні — просто непорозуміння, що ми можемо вигравати, можемо досягнути своєї мети та вийти у вищий дивізіон.

— Хочеться дещо заглибитися у твою кар’єру: як вона починалася, як робив перші кроки у футболі?

— Ну я сам з Львівської області, з Комарного, тож починав саме там. А вже потім перейшов до ФК Львів. Ну а далі після численних порад переїхав до Володимира-Волинського у BRW-ВІК.

— Хтось був кумиром у дитинстві, на кого ти рівнявся?

— Колись мені дуже подобався Роналдіньйо — його техніка, його стиль гри.

— Як дався переїзд до Володимира-Волинського? Чи вважаєш, що саме там виріс як гравець?

— Звичайно, цей переїзд пішов для мене на краще. Ми виходили до фіналів дитячих першостей, виступали краще, аніж той самий ФК Львів. Думаю, саме там я сформувався як гравець, за що дуже вдячний тренеру — Віктору Олександровичу Сквірі — який завжди підтримував та дуже багато в чому допоміг.

Фото fcvolyn.net.

— У Волині U-19 ти виріс до капітана команди. Це тягнуло за собою якусь додаткову відповідальність?

— Звісно, будучи капітаном, я розумів, що я лідер, що мушу тягнути команду вгору, іноді комусь допомогти чи підказати. Відповідальність була дуже великою, я відчував, що повинен був допомагати команді.

— Минулий сезон навесні вийшов дуже сильним і команда посіла четверту сходинку. За рахунок чого вдалося досягнути таких результатів?

— Я би й не сказав, що ми перше коло тоді провалили. У нас просто іноді не йшло, нам залітали прикрі голи. Були нічийні ігри чи мінімальні поразки тоді, коли ми виглядали набагато краще за суперників. У другому колі вже все пішло набагато краще. Я дуже вдячний тренерам, які нас підтримували, розвивали, дали нам нові стимули, показали, що ми багато чого можемо, і це дало результат.

— Які емоції були після дебюту за дорослу команду?

— Звісно, спочатку трохи хвилювався: тут зовсім інша напруга, інші пристрасті, на гру дивилося багато фанів. Було трохи страшно навіть. Однак, трохи погравши, звикаю і забуваю про хвилювання.

— Як можеш порівняти навантаження і роботу там і на юнацькому рівні?

— Тут зовсім інший рівень, футболісти дуже досвідчені. Треба швидше думати, швидше приймати рішення, і загалом — набагато важче.

— Як воно — грати поряд із такими глибами футболу, як Кожанов, Сімінін, Бартулович? Вони допомагають молоді розвиватися?

— Я дуже вдячний, що можу працювати з такими футболістами. Вони дуже нам допомагають, постійно підказують, як зіграти у тій чи іншій ситуації, дуже сильно нас заводять. Як приклад — Сімінін, який десь може і «нашвиряти», а десь — вмотивувати, завести чи щось підказати.

Фото fcvolyn.net.

— Уже не раз бачимо тебе на полі у складі основної команди. Відчуваєш довіру тренерського штабу? Тим більше що зараз там працює і твій наставник по U-19 — Альберт Шахов?

— Я відчуваю, що тренери спостерігають за моєю грою, і все, що треба — працювати, працювати і ще раз працювати, і тоді я зможу грати. Альберт Георгійович, звісно, нас дуже добре знає, і, можливо, нам, молодим, навіть більше допомагає, аніж досвідченішим футболістам. І нам з ним, у свою чергу, звично і дуже добре працювати, як і з усім нашим тренерським штабом.

— Яка твоя футбольна мрія чи найбільш бажана мета?

— Все просто — заграти на високому рівні. Можливо, пізніше — десь у Європі…

— Попереду — дуже важке продовження сезону. Команда готова й далі штурмувати потрібні вершини?

— Настрій у команди бойовий! Ми розізлилися, здобули дві перемоги, і зараз повинні ще більше перемагати та підійматися у турнірній таблиці. І хоча зараз команда не зверху в тій самій таблиці, ми віримо в себе, і гадаю, що нам усе вдасться.

Коуч каже У Волині U-19 новий тренер: Мостовий, і у нього аж 40 конкурентних футболістів

 Загрузка ...