Півзахисника Реал Фарми Філіппа Філіппова ПФЛ разом із проектом Золотий талант України визнали лауреатом премії Молода надія туру

Із двох перемог стартувала у чемпіонаті другої ліги одеська команда Реал Фарма. Щоправда, обидва матчі провела вдома, та це аж ніяк не принижує вартості шести очок.

У першому поєдинку із запорізьким Металургом (1:0) півзахисник Філіпп Філіппов вийшов у стартовому складі, у другому – з лави запасних, зате забив один із голів криворізькому Гірнику (3:1). За наполегливість і націленість на ворота ПФЛ разо із проектом Золотий Талант визнали 20-річного хавбека визнали лауреатом премії Молода надія туру.

— Філіппе, твоя команда дещо несподівано є зараз одним із лідерів таблиці. Очікували такого від себе?

— Налаштовувалися, хотіли виграти. У минулому сезоні ми третє коло вдома гарно відіграли, у нас хороша статистика.

— Вболівальників потішили?

— Думаю так, все сподобалося, результат і голи є.

— З ким було складніше грати на старті чемпіонату?

— Хоч ми й виграли 3:1, матч був складним, та й попередній, з Металургом також: команди хочуть вийти вище. В цій грі нам стандарти допомогли.

— Після першого голу Новицького легше дихати стало?

— Звісно легше, вигравати — комфортніше.

— Ви просиділи цілу годину на лаві запасних. Що говорив тренер?

— Він ще до гри сказав, що все добре, але притримаємо тебе на другий тайм. Я непогано реалізовував моменти на тренуванні і він сподівався, що я вийду і заб’ю.

— Як забивав?

— Грубий поборовся із суперниками, Какушин перехопив, витягнув на себе захисника і віддав мені. Я ж просто розстріляв воротаря.

— Це твій перший гол на професіональному рівні?

— Так, перший гол. Всім партнерам і тренерам дякую, привітали.

— Цей успіх додасть упевненості?

— Так, друга гра, все попереду, треба більше і більше забивати.

— З вашої групи пішли клуби-лідери, зараз заруба за перше місце буде, як відчуваєте?

— Дніпро і Металіст були фаворитами, а зараз команди рівні, кожна гра складною буде. Зараз виїзд в гості до Миру і там буде складно, це футбол.

Наше завдання? Вигравати кожен матч, а там вже дивитися.

— Апетит прийде за цей час?

— Так, так. Команда у нас підібрана, і основний склад, і заміни, деякі гравці навіть не потрапляють в заявку. Є потенціал і все від нас залежить.

— Ти вихованець дніпровського УФК?

— Так, хоча народився я в Одеській області.

— Батько не займався футболом?

— Так, щоб професіонально, то ні.

— У скільки років потрапив до футбольної школи?

— У шість років прийшов, там була пауза з семи до восьми, не було тренера і виходить був період, коли самі бігали у дворі.

— Як потрапив до тодішнього Дніпропетровська?

— Через мого тренера в одеській ДЮСШ, він знав тренера дніпровського, і коли там 98-й рік набирали, мене відправили на огляд. Так я й потрапив туди.

— На яких позиціях грав?

— В ДЮСШ грав півзахисника, а далі в училищі у мене були оборонні навички і я грав центрального захисника чотири роки. А потім перестав рости, стало важко вигравати верхові дуелі і вже була не та позиція, потім грав крайнього захисника, півзахисника.

Філіпп Філіппов (у червоній формі)

— Зараз де краще діяти?

— Більше подобається амплуа крайнього півзахисника, там з м’ячем можна. Але можу зіграти й центрального хавбека.

— Що стосується УФК. В ваш час як з підбором гравців було?

— У 2010 році ми стали чемпіонами ДЮФЛУ, виграли у Шахтаря по пенальті.

— Це найпам’ятніша перемога в матчах ДЮФЛУ?

— Я у тому фіналі вийшов на заміну наприкінці першого тайму, ми дотиснули і забили. А в серії пенальті фортуна була на нашому боці, та й воротар нас рятував.

— Свій найкращий гол згадаєш?

— Було ще в ДЮФЛУ, грав центрального захисника. Зустрічалися із СДЮСШОР (Миколаїв), я віддав передачу на фланг і побіг в атаку, там потім пішов простріл і я забив.

— Згодом ти опинився в Арсеналі U-19. Яким вітром занесло до столиці?

— Шукав команду. Я приїздив ще за рік до цього, вони грали в чемпіонаті U-21, а команди U-19 не було. Потім дограли сезон і з U-21 зробили U-19, і мені запропонували залишитися в цій команді.

Там тренером був Черних Валерій Володимирович, він був в УФК колись. Допоміг.

— Головним у юніорів був Тарас Ільницький?

— Так, з ним добре працювалося, він нас навчав. І я спочатку грав, а друге коло через травму пропустив. Приїхав до Одеси, лікувався а потім пішов набирати форму в «Реал Фарму». І мені запропонували залишитися.

— Можна сказати, що знайшов свою команду?

— Ми знайшли один одного, все влаштовує.

— Ти відбігав десять матчів у минулому, першому для тебе професіональному сезоні?

— Так набирав форму, звикав до другої ліги. Тут інший стиль, у кожної команди своя тактика.

— Літом не планував піти деінде?

— Ні, нікуди не хотів переїжджати. Тренери разом керують, у нас їх три. Все налагоджено.

— Де мешкаєш?

— Мешкаю з тіткою. Тут в Одесі комфортно і затишно.

— Часто купаєшся в морі?

— Якомога частіше ходжу, це розслабляє, та й корисно плавати.

— Мабуть, придумати тобі прізвисько для партнерів не було проблемою?

— Спочатку було Філ, так і пішло.

Досьє

— Народився в Одеській області.

— Перший тренер — Микола Іванович Делі.

— Хобі? За великим рахунком нічого такого, з друзями пограти. Колись на єдиноборства, кікбоксинг, трохи ходив.

— Вболіваю за Барселону, хоча мені і Мессі, і Роналду подобаються. Мессі — талант, а Роналду своїм натиском подобається.

— Мрія? Я ставлю більш глобальні цілі: хочеться Лігу чемпіонів і чемпіонат світу виграти.

 Загрузка ...