Зізнатися, перші тури чемпіонатів Першої та Другої ліги подарували силу-силенну претендентів на звання кращого молодого футболіста. ПФЛ разом із проектом Золотий Талант обрала одного – 21-річного форварда «Калуша» Владислава Танчина.

Минулого тижня він плідно попрацював: допоміг своїй команді пройти далі в Кубку (реалізував один із післяматчевих пенальті), та приніс перемогу у першому турі чемпіонату Другої ліги над «Минаєм».

— Владе, для початку вітаємо зі стартом сезону. Зізнайся, самі ж не очікували, що «Калуш» розпочне з двох перемог?

— Бажання вигравати було, були налаштовані на перемогу. Вперше в історії Калуша такий Кубок, але важко було грати. З «Минаєм» також було тяжко, ми чули, яка команда сильна стала, але намагалися виграти і порадувати наші трибуни.

— Кубок, перший офіційний матч, міцна «Буковина».

— Досить гарна молода команда, як і у нас. Хлопці боролися, йшли до кінця, гра була важка. А потім чи фізичні дані збавили, гра була спокійніша і дійшло до пенальті.

— Ти перед 11-метровими взагалі не хвилювався? Адже бив першим?

— Хотів швидко забити, я був на куражі. Потім просто дивився, як товариші забивали.

— Ваш воротар Герич – новачок команди. Після тих двох відбитих пенальті він вже герой Калуша?

— Так, я сам місцевий, і він зараз герой у нас. Досить гарний воротар прийшов. Багато чую про нього від людей.

Танчин і Герич — два герої

— Згодом ви взяли і в чемпіонаті виграли у першому ж турі. Апетит прийшов?

— Видно було, що команда досить гарна, але ми перемогли.

— У минулому аматорському чемпіонаті «Минай» став першим у вашій групі, а ви посіли 5 місце. Хоча обидва рази зіграли з ними внічию (2:2 і 0:0)? Тобто, він не сильніший за вас?

— Тоді мене ще не було, хлопці кажуть, змінилася команда, вони сильніші стали. Михайло Кополовець і інші хлопці.

— Якими словами мотивував на гру ваш тренер Малик?

— Боротися до кінця, що гра буде досить тяжка, команда з нашою тактикою. Намагалися виконувати, хотіли робити те, що настановлено.

— Кучеров тільки-но прийшов, ви ж навіть не встигли зігратися. А на 3-й хвилині він видав тобі диво-пас. Звідки таке порозуміння?

— Я очікував момент, я завжди чекаю, щоб центральний отримав пас, потім я вибігаю і чекаю на передачу, тренер нам показує.

Я показав Валері рукою, отримав передачу гарну і реалізував момент з воротарем, переграв його.

— Що було найскладнішим потім?

— Забили, і потім було непросто. Команда хотіла забити нам у відповідь, було важко оборонятися.

— Чи були в тебе ще моменти?

— Був момент, я пробив засильно і не влучив. Такий же момент і в Кубку був.

— Тебе замінили, щоб час потягнути? Чи може ушкодження?

— У мене судороги почали ловити, я набігався на фланзі. Бачив, заміна готується і я не міг продовжити.

— Владиславе, якусь конкретну мету на чемпіонат вам озвучили?

— Говорили, щоб бути у верхах, а там далі буде видно. Зараз грати і вигравати, і залишатися нагорі. Команда формується і потрібно показувати себе.

— Як працюється з Василем Маликом?

— Чекав на це питання. Хотілося б подякувати цьому тренеру. Якщо моя кар’єра буде йти вгору, хотів би подякувати йому, він вклав багато зусиль в мене. Хотів би подякувати і хлопцям, що допомагають мені.

— Суперників бачив у таблиці вашої групи? Що скажеш? Можна поборотися за путівку до першої ліги?

— Я перший раз у другій лізі. Кожна команда гарна і буде доказувати, що вони кращі, у кожного ціль бути у верхах.

Влад Танчин: трішки втомився

— Півтори тисячі болільників прийшло на стадіон на матч Кубку. Люблять футбол у Калуші?

— По аматорах не було трибун заповнених, а на Кубок… Ми здивувалися всі. Сподіваємося, будуть підтримувати нас, досить приємно.

— Хто у вашій команді авторитет? Хто командує у роздягальні?

— У нас капітан Олевич, він може крикнути, підказати. На нього дивимося, в нього такий авторитет.

— Чув, що ти у 6 років потрапив до секції, там у Калуші. Хотів стати виключно футболістом?

— Так, я з дитинства згадую: тато купував мені м’ячі, я був маленький і ще казав, що буду Ребров. Не вмів добре вимовляти, ну ви зрозуміли, що я маю на увазі.

Потім з восьмого класу перейшов до ДЮСШ (Івано-Франківськ) і там грав.

— Коли вступив до Івано-Франківського коледжу фізичного виховання почав грати за міні-футбольний «Ураган»?

— Так, почав, з першого року показував себе. За чотири роки ми тричі Україну вигравали.

— Чув, що ваша команда навіть в призах була на міжнародних турнірах, в Іспанії чи що. Розкажи, що тобі запам’яталося?

— Я їздив за збірну України, в 2014 році взяв звання кращого гравця. Але там потрібно пасувати, а я любив побігати, і так сталося, що залишив футзал.

— Цитую: «у 2013-му Влад став кращим гравцем з футзалу в Україні».

— То серед юнаків було. Ми в Житомирі грали і я став кращим. У 2012-му в Коктебелі я також кращим став, але там дали чогось «Кращого захисника».

— То ти паралельно у залі бігав і великим футболом займався?

— Я був в ДЮСШ і там більше до «Урагану» нахил був, але потім вирішив повернутися у великий футбол.

— А що то за поїздка до Італії, що за клуб «Паганезе», де ти був на оглядинах?

— У мене там тітка, знайшли агента. Почали говорити за Неаполь, я поїхав туди, і там Серія Д. Потім кажуть — Серія С. Там сподобався, почав тренуватися, але тягнули з документами і я подумав: нема чого сидіти.

Поїхав до мами в Польщу, вона там працювала, і там «Турунь», третя ліга, але там не вийшло чогось. Повернувся в Україну і вирішив піти в «Калуш», знав, що команда йде в другу лігу. Вирішив, поки що тут залишитися.

— Як враження від Італії?

— Там враження гарні, і футбол хороший, і життя, я ще й біля моря мешкав.

Тренування? Там на тактику працювали, досить добре було. Була проблема — мовний бар’єр, вони там не італійською, а «по неаполітанськи» кажуть і не розумієш зовсім. Але потім потроху звикав, вдавалося адаптуватися і ставало легше, мав надію залишитися там, але вийшло так, що назад приїхав.

Досьє

— Народився в Калуші.

— Перший тренер Юрій Мереєвич Маляр.

— Улюблена зарубіжна команда «Барселона», футболіст Мессі.

— Хобі – рибалка, взимку люблю в Буковелі на лижах кататися.

— Футбольна мрія? Грати за великий клуб, пограти на чемпіонаті світу, в Лізі чемпіонів, пограти на великих аренах.