Минулого сезону кращим бомбардиром чемпіонату другої ліги став нападник Тепловика-Прикарпаття Ігор Худобяк. Після п’яти турів нової першості з-поміж кращих голеадорів знову є представник Івано-Франківського клубу. Та це не знаний Халк — Ігор Худоб’як, а маловідомий новачок команди Роман Кузьмин. Досі він грав на аматорському рівні, вдома і за кордоном, а нині вже провів п’ять м’ячів на професіональному рівні.

В останньому матчі з Арсеналом-Київщиною 21-річний півзахисник поклав початок розгрому на 38-й хвилині, Прикарпаття перемогло 4:0, а футболіста було визнано ПФЛ і проектом Золотий Талант кращим молодим гравцем 5-го туру.

— Романе, у першому ж матчі на професіональному рівні ви забили гол, і в другому також, у третьому взагалі стався дубль. Вас брали у команду як центрального півзахисника, а ви виявилися забивалою?

— Виходить, що так. Чуйку маю гарну, намагаюся забивати.

— Ось зараз ще один гол, вже у ворота Арсеналу-Київщини. Розкажіть, як ви били суперника?

— Суперник — аутсайдер, ми мали вигравати, і питання було тільки в тому, щоб із якнайбільшим рахунком це зробити. Довго не виходило і потім тільки прорвало. Та загалом, суперник нелегкий, хоч і аутсайдер.

— У чемпіонаті ви не забили тільки тернопільській Ниві. Не виспалися?

— (сміється). Щось таке. Можливо дорога далася взнаки. Не пішло щось, мав головою забивати, але не вийшло. В кожній грі не можна забивати.

— Що скажете про свою результативність? Самі здивовані?

— Звісно вражений. Та треба намагатися ще, п’ять — це мало.

Роман Кузьмин (справа)

— Халк не ображається, що ви лаври відібрали?

— Ні, чого ображатися? Каже, молодець, молодий, що забиваєш: «Ти забивай і мені віддавай».

— А як взагалі сприйняв новачка колектив? Хтось взявся опікуватися?

— Я в команді з усіма грав, ще коли в ДЮФЛ виступали. Із Боришкевичем в Брошневі грав, Ореста Янош, Громалюк — всі знайомі, колектив добре прийняв.

— Та все одно м’ячі після тренувань ви збираєте?

— Ні, є ще молодші (посміхається). Але я входжу до молодіжки ще.

— У клубах УПЛ є традиція: новачок за перший свій гол пригощає команду піццою, чи до кав’ярні веде. Ви як подякували партнерам?

— Ще ніяк. Сказав подякую, але не виходить, поки що ніхто ніде не хотів збиратися.

— Який свій гол вважаєте найкращим?

— Звісно з кутового у ворота Арсенала.

— Ваша неймовірна результативність — це свідчення непересічного таланту, власної сили чи слабкості змагань?

— Ліга не слабка, змагання нормальні, просто так виходить.

— Романе, ви згадували, що вперше пішли на тренування у 2-ому класі. Це у вашому селі Цінева була футбольна секція, чи вже в райцентр їздили — Рожнятів?

— В селі тренувалися, там отримував перші футбольні навички.

— А школу закінчували в Івано-Франківську, виступаючи в чемпіонаті ДЮФЛУ за Прикарпаття.

— Саме так, Ігор Михайлович Горін тренував команду 96-го року народження, і я був два роки в спортивній школі Прикарпаття.

— Чому 17-річним не знадобилися головному клубу області, а лише зараз?

— Не знаю навіть. Тренерське рішення.

— Після випуску ви грали за любительські команди в чемпіонаті області, щоправда, були півроку, проведені в Говерлі.

— Так, спочатку на область бігав — юнаки, потім дорослі. А в Говерлі там лише два матчі зіграв і потім пішов у Карпати (Брошнів). За них грав і потім вже Прикарпаття.

— Хто вас 18-річного запрошував до Говерли?

— Я сам їхав, там знайомі були. Півроку побув і повернувся сюди. Тренером там працював Слюсар Валентин, не склалися стосунки — він не хотів ставити, ставив місцевих.

Я зіграв пів-тайму з Динамо, з Волинню 20 хвилин і все. Тож повернувся в Брошнів.

— Ви й минулого року виступали за цю команду, а паралельно бігали за Тужилів. У міні-футбол?

— Так-так, у міні-футбол грав.

— За Тужилів провели 20 м’ячів у 9-ти поєдинках, та навряд чи за це досягнення вас запросили до Прикарпаття. Як стався цей перехід?

— Я був в Німеччині, а сюди на кілька матчів приїздив і допомагав команді, забивав. Потім приїхав в Україну і якби не вийшло в  Прикарпатті, повернувся б до Німеччини, знову б там грав і працював.

Та склалося так, що поїхав на перший матч і забив три голи за Прикарпаття. Сказали залишатися на збори, я тренувався, ще два матчі зіграв, також забивав і так домовилися підписувати контракт. Я й залишився.

— Що означає «грати й працювати в Німеччині»?

— Там є шоста регіональна ліга, я потрапив до команди з такою назвою, яку ніхто не знає. Хоча тренування хороші були, і весь час різні. Хоч і аматорська команда, все одно нормальні заняття, набрався, звісно, досвіду.

А щодо роботи. То я мешкав у шефа — того, що команду тримав, там і працював: на фермі на машині, на тракторі їздив. Житло і харчування, все було. Там взагалі культура і все зовсім інакше, в тому числі й ставлення людей.

— Чого чекаєте від виступу Прикарпаття в цьому сезоні? В чемпіонаті, зокрема?

— Як казав наш тренер Володмир Ковалюк, треба перше місце займати і в першу лігу виходити. Таке завдання.

Роман Кузьмин

— У Кубку ви також виступаєте гідно, вже подолали два раунди. У третьому колі зустрінетеся із Карпатами, які зараз можна й обіграти, чи не так?

— Будемо намагатися, кожного суперника можна пройти, вони також люди. Звісно важко буде з Карпатами, але можна їх обіграти. Тим більш, наше поле. Трибуни будуть вболівати за нас, можемо виграти.

— Володимир Ковалюк знаний футболіст, і, кажуть, вимогливий тренер?

— Звичайно вимогливий. Любить грати через фланги, найбільше цього вимагає. Я спочатку грав у центрі, але ставлять на фланзі.

— Два роки тому у вас була мрія заграти на найвищому рівні. Зараз мрія залишилася, тільки планка рівня стала вищою?

— Так, однозначно. У вищу лігу треба пробиватися.

Бліц

— Народився у селі Цінева Рожнятинського району Івано-Франківської області.

— Перший тренер — Василь Володимирович Джурин.

— З дитинства подобалася гра Андрія Шевченка. Зараз слідкую за Неймаром. Із зарубіжних клубів подобається Барселона, тому й дивлюся чемпіонат Іспанії.

— Хобі? Нічого такого, лише футбол, спорт.