У трьох турах чемпіонату другої ліги Нікополь двічі зіграв внічию, одного разу програв, не забивши при цьому жодного м’яча. Мовчав і штатний забивала Роман Воронін, на рахунку якого 7 голів у минулій першості. Та щойно форвард відзначився вперше, його команда відразу ж святкувала перемогу: в останньому турі нікопольці обіграли Миколаїв-2 — 3:0, Воронін стартував відразу з дубля.

Відзначимо, що своїм здобутком 20-річний футболіст заслужив визнання проекту Золотий Талант і ПФЛ, і його було названо найкращим молодим гравцем туру.

— Романе, тебе визнали не тільки кращим молодим гравцем, а й героєм туру. Як тобі таке сумісництво?

— Дуже радий цьому, приємно потрапляти в поле зору ПФЛ.

— У минулому чемпіонаті ти забив 7 голів, у трьох турах нинішнього ви всією командою не провели жодного. Що трапилося, приціли за літо збилися?

— Якось не знаю, багато нових футболістів, не зовсім зігралися. В обороні на нуль, а забивати не вдавалося. Зараз забили, далі піде.

— На твоєму рахунку два голи-красені. Самому сподобалося?

— Перший був цікавіший, утік з центра поля, троє захисників поруч було, та не змогли відібрати м’яч. Перший гол красивіший був. Коли другий забивав, отримав м’яч на лівому фланзі, змістився в центр. Захисників не було і я влучив у дальній кут. Зізнаюся, схожих м’ячів мало було раніше.

— Чому такий старт, без перемог у трьох матчах? Цей чемпіонат важчий за попередній?

— Новий формат, дві групи. Зіграли ми з тим суперниками, з ким у попередньому сезоні зустрічалися. Тепер побачимо, як далі буде, з новачкам, Дніпро той же. Буде видно, а зараз рівень поки незрозумілий.

— Поки що Нікополь йде в серединці. Там і будете? Чи стоїть більш честолюбна ціль?

— Хотілося б вийти до першої ліги, але керівництво не ставило таких завдань. Тому хочеться якомога вище закінчити.

— Між ким, на твою думку, точитиметься суперечка за два перші місця?

— Дніпро-1 однозначно буде першим або другим. А далі боротьба буде за чотири місця: Дніпро, Енергія гарно виглядає, Мир і ми також поборемося.

— Ти проводиш у лізі другий сезон. Довго адаптувався до боротьби із дорослими дядьками?

— Попередній чемпіонат був важчим, не міг забити спочатку, а потім пішли голи і впевненіше відчував себе. Зараз вже комфортно почуваюся. Далі буде все добре, будемо і забивати, і віддавати.

Роман Воронин в составе Никополя

— Зараз вже штовхаєшся із ветеранами на рівних?

— У другій лізі головне — нав’язувати боротьбу, вигравати єдиноборство. Різниці у віці немає. Потрібно нав’язувати боротьбу, щоб боротися за високі місця.

— І все ж, люблять тебе за голи?

— Так рідне ж місто, фанати мене підтримують, чутно, коли кричать на трибунах. Є підтримка від фанатів.

— Після чиїх передач тобі найкомфортніше забивати? Є такий партнер?

— У нас у команді є нікопольський Хаві чи Іньєста — це Ілля Шестіпалов, майстер передач.

— Що тобі подобається в твоєму амплуа? Обігрувати суперника один в один, заробляти пенальті, знущатися над воротарями?

— У мене не було, щоб я грав ще десь: завжди діяв на позиції центрального нападаючого. Рідше виконував функції крайнього хава, проте дуже рідко. А так завжди центрфорварда грав. Приємно голи забивати.

— У захисті взагалі не любиш відпрацьовувати?

— Якщо буде потрібно в Нікополі, значить будемо грати.

— А ваш знаменитий тренер, досвідчений Григорій Варжеленко задоволений тобою?

— Він вимогливий тренер, це він після моїх двох голів сказав: «Зараз пішло і дали воно буде». А як такої похвали не було, потрібно все більше і більше, вдосконалюватися. Головне — далі забивати.

— Після семи голів у минулому чемпіонаті влітку тебе ніхто не хотів купити?

— Були пропозиції, але в мене контракт ще на рік, я повинен його відпрацювати в Нікополі, а далі буде видно.

— Самому, певне, кортить зіграти в першій лізі? Чи відразу в УПЛ тягне?

— Хотілося б із Нікополем вийти до першої ліги і ще на кілька років контракт підписати. Подивимося, як воно буде.

— А починав ти в рідній Авдіївці?

— Ні, я переїхав із Нікополя до Авдіївки, коли мені було 5 років. Там були дитячі школи, і я там початкову підготовку проходив. Проходили турніри, на одному з них мене помітили тренери донецького Металурга. Спробував себе там, загалом чотири роки провів, в ДЮФЛУ виступали.

— Рідні залишилися в Авдіївці?

— Так, мама там у мене. Регулярно зідзвонюємося, поки немає можливостей поїхати. Вона намагається приїздити частіше.

— Коли донецький Металург зливався зі Сталлю, тебе молодого не взяли в Дніпродзержинськ?

— Не склалося там, і вийшло, що залишився без клубу.

— Як потрапив до Нікополя?

— Грав у чемпіонаті Нікопольського району, важкий період був. А потім перевівся, на область грав, і там мене помітили тренери Нікополя, запросили на оглядини. Перша гра була з Енергією в Каховці, я вийшов на заміну, забив два голи, і після цього почали розмовляти про контракт.

— Де мешкаєш? Житло ж залишилося в Авдіївці?

— Мені від батьків дісталася квартира в селі під Нікополем, тут і мешкаю. А в Авдіївці і будинок, і квартира є. Вони мешкають на квартирі, там менше обстрілюють.

Бліц

— Мій перший тренер — Віктор Дмитрович Журавльов. Він покликав мене в Металург, дуже допоміг. Ще й виявився моїм співвітчизником, він теж з Авдіїївки. Дуже допоміг мені.

— У європейських чемпіонатах подобається Реал (Мадрид), із гравців — Кріштіану Роналду.

— Особливих захоплень чи хобі немає, дивлюся футбол по телевізору.

— Мрія на найближчий час вийти з Нікополем до першої ліги, або й вище.