«Не думав, що влучу у ворота, але залетіло»

Двома фінішними перемогами завершив Інгулець-2 чемпіонат другої ліги у своїй групі Б. І таки обійшов у турнірній таблиці Суднобудівник, завершивши змагання десятим

Вчора був обіграний запорізький Металург (4:2), напрочуд важливою була й попередня перемога – у Миколаєві над прямим конкурентом — Суднобудівником. Та звитяга (2:1) й стала відправною точкою, й неабияким стимулом: адже востаннє петрівські дублери перемагали ще 31 серпня минулого року.

Обидва м’ячі гостей забив 21—річний півзахисник Андрій Порохня, він же за версією ПФЛ і проекту Золотий Талант й став Героєм матчу.

Ще не прокинулися, а вже пропустили

— Андріє, згоден, що чудово відіграв?

— В принципі, добре, що забив два голи і ми виграли.

— Ваш наставник Микола Федорко нагадував про гнітючу безвиграшну серію?

— Так, було таке.

Андрій Порохня крайній ліворуч (!№71)

Андрій Порохня крайній ліворуч (!№71)

— Тобто ви налаштовувалися просто на важкий матч? Не мріяли взяти три очка?

— Налаштовувалися на тяжку гру, вона справді вийшла бойовою, ще й після дороги такої.

— Можливо в тебе ообисто якесь передчуття було, що не просто виграєте, а саме ти допоможеш?

— Ми перед кожною грою думаємо, що переможемо. Але тут просто вийшли і виграли.

— Андріє, в цьому матчі ти змінив амплуа?

— Починав грати крайнього захисника, хоча взагалі моя позиція — лівий або правий півзахисник.

— Команди почали майже без розвідки, вже на 13—й хвилині ви пропустили.

— Так там такий гол… Гравець змістився з правого флангу, пробив, м’яч у нього зрізався і точно у верхній кут залетів. Потім ми прокинулися і почали грати у футбол.

— Ти відповів майже відразу.

— Спершу пробив, але неточно. А вже другого разу змістився, прибрав захисника і сильно пробив. Не думав, що так буде, але залетіло.

Був ще один момент, подавали кутовий і я у порожні ворота головою не влучив, в руку супернику прилетів м’яч.

— Матч грався о шостій вечора, вже не так спекотно було бігати, як удень?

— Все одно важко і гаряче було, штучне поле — тож знизу і зверху пекло. Добре, що виграли, але і дорога така була тяжка.

Гурідов – молодець, взяв пенальті

— На 54—й хилині тобі вдалося відзначитися вдруге.

— Там розіграли добре, Чернецький віддав передачу, я відпасував на нападника, а він мені між півзахисниками повернув. І я під кутом правою ногою в дальній кут влучив.

Адрій Порохня (№71)

Адрій Порохня (№71)

— Разом із тобою героєм матчу став і ваш голкіпер Гурідов, відбив пенальті.

— Гурідов — молодець, виручив нас. Адже нічия нас не влаштовувала. Та вся команда добре зіграла.

— Тебе замінили на 88—й. Сил не залишилося, чи щоб час потягнути?

— Я втомився і… потягнути час. Потрібно було когось свіжого на фланг випускати.

— Хвилювався на лаві чи пішов до роздгальні, аби не бачити останніх хвилин?

— Так, хвилювався. Потрібно було нарешті виграти. Ми в другому таймі поклали м’яч, і спокійно грали вже.

Жити на базі сумно, зате від футболу не відволікаєшся

— Андріє, адже ти вже грав у другій лізі, тож досвід маєш?

— Я після травми прийшов до Арсеналу—Київщини, і набирав форму, потрапляв трохи в заявку. Потім грав на амтарському рівні: я в Чернігові мешкаю, там команда з села і знайомий тренер запросив, тож там пограв.

— Як потрапив до Інгульця?

— Там виходить, батько Олександра Хіманича сказав, що є шанс поїхати, і ми вдвох приїхали на поїзді. Сподобалися і підписали контракти.

— Сподівався відразу потрапити до першої команди?

— Гадаю, тут всі на це сподіваються. Всі працюють, і хочуть, щоб тренери взяли хоча б на збори.

— Як життя у Петровому?

— Я й зараз на базі мешкаю, ми тут усі. Тут три метри до поля. Звісно, для молодих — скучно тут, але нічого, зайняті тільки футболом.

Так, адаптувався швидко, трьох людей я тут знав, плюс ще двоє знайомих знайшлося. Гарні хлопці всі.

— Ви з хлопцями засмутилися, коли перша команда не потрапила до плей—оф?

— Звісно, адже всі дуже хотіли, щоб потрапили. Але президент сказав: будемо далі працювати, поки команда не готова. І можна погодитися з цим.

Досьє

— Народився у Славутичі, це у Київській області.

— Перший тренер Віктор Миколайович Бойко, мене батько відвів до секції. Я, виходить, грав у Славутичі до 17 років, а потім в Київ поїхав, до дубля Оболоні. Там рік пробув, і потім у першу команду.

— Подобається мадридський Реал, а з футболістів — Марко Ройс.

— Моя мрія — зіграти в єврокубках. Але спочатку можна у вищій лізі українській.

Как выступит сборная Украины U-19 в июле на Евро-2018 в Финляндии?

  • Станет призером чемпионата Европы (34%, 175 голосов)
  • Займет 3-е место в группе и пробьется на ЧМ-2019 (U-20) (30%, 153 голосов)
  • Станет чемпионом Европы (21%, 110 голосов)
  • Займет 4-е место в группе (15%, 76 голосов)

Всего проголосовало: 514

Загрузка ... Загрузка ...



Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий


Warning: Undefined variable $user_ID in /var/www/www-root/data/www/goldtalant.com.ua/wp-content/themes/HappyBaby/comments.php on line 67

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.