Двома фінішними перемогами завершив Інгулець-2 чемпіонат другої ліги у своїй групі Б. І таки обійшов у турнірній таблиці Суднобудівник, завершивши змагання десятим
Вчора був обіграний запорізький Металург (4:2), напрочуд важливою була й попередня перемога – у Миколаєві над прямим конкурентом — Суднобудівником. Та звитяга (2:1) й стала відправною точкою, й неабияким стимулом: адже востаннє петрівські дублери перемагали ще 31 серпня минулого року.
Обидва м’ячі гостей забив 21—річний півзахисник Андрій Порохня, він же за версією ПФЛ і проекту Золотий Талант й став Героєм матчу.
Ще не прокинулися, а вже пропустили
— Андріє, згоден, що чудово відіграв?
— В принципі, добре, що забив два голи і ми виграли.
— Ваш наставник Микола Федорко нагадував про гнітючу безвиграшну серію?
— Так, було таке.
— Тобто ви налаштовувалися просто на важкий матч? Не мріяли взяти три очка?
— Налаштовувалися на тяжку гру, вона справді вийшла бойовою, ще й після дороги такої.
— Можливо в тебе ообисто якесь передчуття було, що не просто виграєте, а саме ти допоможеш?
— Ми перед кожною грою думаємо, що переможемо. Але тут просто вийшли і виграли.
— Андріє, в цьому матчі ти змінив амплуа?
— Починав грати крайнього захисника, хоча взагалі моя позиція — лівий або правий півзахисник.
— Команди почали майже без розвідки, вже на 13—й хвилині ви пропустили.
— Так там такий гол… Гравець змістився з правого флангу, пробив, м’яч у нього зрізався і точно у верхній кут залетів. Потім ми прокинулися і почали грати у футбол.
— Ти відповів майже відразу.
— Спершу пробив, але неточно. А вже другого разу змістився, прибрав захисника і сильно пробив. Не думав, що так буде, але залетіло.
Був ще один момент, подавали кутовий і я у порожні ворота головою не влучив, в руку супернику прилетів м’яч.
— Матч грався о шостій вечора, вже не так спекотно було бігати, як удень?
— Все одно важко і гаряче було, штучне поле — тож знизу і зверху пекло. Добре, що виграли, але і дорога така була тяжка.
Гурідов – молодець, взяв пенальті
— На 54—й хилині тобі вдалося відзначитися вдруге.
— Там розіграли добре, Чернецький віддав передачу, я відпасував на нападника, а він мені між півзахисниками повернув. І я під кутом правою ногою в дальній кут влучив.
— Разом із тобою героєм матчу став і ваш голкіпер Гурідов, відбив пенальті.
— Гурідов — молодець, виручив нас. Адже нічия нас не влаштовувала. Та вся команда добре зіграла.
— Тебе замінили на 88—й. Сил не залишилося, чи щоб час потягнути?
— Я втомився і… потягнути час. Потрібно було когось свіжого на фланг випускати.
— Хвилювався на лаві чи пішов до роздгальні, аби не бачити останніх хвилин?
— Так, хвилювався. Потрібно було нарешті виграти. Ми в другому таймі поклали м’яч, і спокійно грали вже.
Жити на базі сумно, зате від футболу не відволікаєшся
— Андріє, адже ти вже грав у другій лізі, тож досвід маєш?
— Я після травми прийшов до Арсеналу—Київщини, і набирав форму, потрапляв трохи в заявку. Потім грав на амтарському рівні: я в Чернігові мешкаю, там команда з села і знайомий тренер запросив, тож там пограв.
— Як потрапив до Інгульця?
— Там виходить, батько Олександра Хіманича сказав, що є шанс поїхати, і ми вдвох приїхали на поїзді. Сподобалися і підписали контракти.
— Сподівався відразу потрапити до першої команди?
— Гадаю, тут всі на це сподіваються. Всі працюють, і хочуть, щоб тренери взяли хоча б на збори.
— Як життя у Петровому?
— Я й зараз на базі мешкаю, ми тут усі. Тут три метри до поля. Звісно, для молодих — скучно тут, але нічого, зайняті тільки футболом.
Так, адаптувався швидко, трьох людей я тут знав, плюс ще двоє знайомих знайшлося. Гарні хлопці всі.
— Ви з хлопцями засмутилися, коли перша команда не потрапила до плей—оф?
— Звісно, адже всі дуже хотіли, щоб потрапили. Але президент сказав: будемо далі працювати, поки команда не готова. І можна погодитися з цим.
Досьє
— Народився у Славутичі, це у Київській області.
— Перший тренер Віктор Миколайович Бойко, мене батько відвів до секції. Я, виходить, грав у Славутичі до 17 років, а потім в Київ поїхав, до дубля Оболоні. Там рік пробув, і потім у першу команду.
— Подобається мадридський Реал, а з футболістів — Марко Ройс.
— Моя мрія — зіграти в єврокубках. Але спочатку можна у вищій лізі українській.
Как выступит сборная Украины U-19 в июле на Евро-2018 в Финляндии?
- Станет призером чемпионата Европы (34%, 175 голосов)
- Займет 3-е место в группе и пробьется на ЧМ-2019 (U-20) (30%, 153 голосов)
- Станет чемпионом Европы (21%, 110 голосов)
- Займет 4-е место в группе (15%, 76 голосов)
Всего проголосовало: 514