Із неймовірним результатом завершився заключний поєдинок 21-го туру чемпіонату другої ліги в групі Б. Її лідер, харківський Металіст 1925 на своєму полі не зміг переграти другу команду Миколаєва. Ба, більше того, дублери корабелів обіграли фаворита із рахунком 1:0, а переможний м’яч провів 20-річний нападник гостей Дмитро Бардадим (на фото в центрі). За це звершення ПФЛ і проект Золотий Талант назвали захисника, який вимушено грає в атаці, молодою надією туру.

— Дмитре, ти сам відразу зрозумів, що накоїв у матчі з лідером?

— Звісно. Щоправда, спочатку були тільки емоції, не повірив своєму щастю.
— Хизуйся, за рахунок чого вдалося досягти такого успіху?
— За рахунок самовіддачі виграли, завдяки настрою, і, звісно, фарту. Вся команда — захисники, воротар — відпрацювали, просто неймовірно все було.
— Ви перед матчем реально оцінювали свої сили? Приміром, знали, що Металіст у цьому чемпіонаті вдома ще не програвав?
— Я навіть не знав, потім нам сказали, після гри. Ми їхали показати хороший футбол, свої бійцівські якості і так вийшло.
— Згадаєш, як забивав поки що найважливіший гол у своїй кар’єрі?
— Воротар вибив, Чаус поборовся, Вітенко продовжив, і подав. Його половина голу точно, він подав і я забив. Все партнери зробили.
— Чув, як п’ять тисяч харківських фанатів лаяли вас?
— Не знаю, в матчі трохи чутно було, але емоції все там глушили. Я вперше грав за такої аудиторії, це все не можна передати словами. Зараз емоції вщухли, готуємося до наступної гри. Тому що після такої перемоги буде неприпустимо втрачати очки в матчі із Металургом.
— Ти чув, що вашого тренера В’ячеслава Мазаратті визнано кращим тренером другої ліги?
— Так. Звісно, він молодець. Ми відпрацьовували виходи в контратаку, були у нас ці моменти. Він правильно поставив тактику, ми намагалися втекти в контратаку, багато швидких гравців на флангах, у першому таймі був вихід один на один.
— Дмитре, за амплуа ти оборонець, а граєш у нападі. Не від хорошого життя?
— Так, був захисником, але за рахунок може зросту спробували мене нападником. Спочатку на останні хвилини випускали, а ось із Реал Фармою на другий тайм вийшов нападником. Непогано зіграв, могли за очки зачепитися: я в штангу влучив, і ще був момент. Ось так і почав грати попереду. Але мені все одно, де тренер поставить, там і гратиму.

— Тобі навіть позицію змінювати не важко, адже все знайоме й рідне: ти ж вихованець миколаївської футбольної школи?
— Так, починав, щоправда, на аматорському рівні, а потім був турнір миколаївський, мене помітили і так потрапив до СДЮШОР.
— За цю команду ти відіграв всі чотири сезони і в чемпіонатах ДЮФЛУ. Що запам’яталося?
— У нас умови на Юності не дуже, стадіон — земля одна. Тож ми грали за рахунок бійцівських якостей. А ще згадується, коли грали в першій лізі ДЮФЛУ, то був шанс потрапити до фіналу. І ми не знали, через що не потрапили. Приємно було грати, але жаль, що не вийшли у вищу лігу.
— Після закінчення школи і до цього чемпіонату включно в твоїй біографії якась біла пляма намалювалася. Розкажеш, чим займався?
— У мене була травма: хрестоподібні зв’язки. На тренуванні, тут у Миколаєві U-19, стався надрив, а потім ще гірше.
— Нинішній сезон ти почав у Миколаєві-2. Як це сталося?
— Опинився за рахунок того, що тут збирали нову команду, а ми грали двосторонній матч, і нас, сімох хлопців із U-19 забрали до Миколаєва-2.
— Як тобі друга ліга: 20-річному футболісту тут грати ще зарано чи якраз?
— Для мене все вперше, дебют і це все дуже приємно, дуже подобається. На Металісті було якесь божевілля, дуже хочеться ще на Дніпро-Арену потрапити, там побувати, зіграти.
— Дорослих дядьків по ногам не соромишся бити? Той же Давидов може й висловитися…
— Я навмисно жорстко стараюся не грати. Як виходить, це все футбол, весь у грі, таке трапляється.
— За 4 роки у ДЮФЛУ ти забив 8 голів. Мало?
— Я грав захисника, тому, гадаю, нормально.
— Головою добре граєш?
— Ну, за рахунок зросту, думаю, нормально виходить.

Бліц

— Народився я в Миколаївській області, у селищі Рівне.
— Перші тренери — Олександр Васильович Чуніхін і Сергій Леонідович Бурименко, він зараз директор СДЮШОР.
— Хобі? Мені подобається все що зі спортом пов’язано: теніс, більярд. Хоча можу і в кіно сходити, прогулятися десь.
— Із команд подобається мадридський Реал, це еліта і справді королівський клуб: такі гравці зібрані. Подобається Роналду, його гра, багато важливих голів забиває, і як людина також подобається.
— Мрія є: хочеться зіграти за збірну України. Не знаю, чи це вийде, але намагатися потрібно весь час. Рости треба.

 Загрузка ...

Верес выиграл круче, чем Ман Сити и Наполи

На пути к лидерству Шахтер безжалостно убрал компаньона

Из киевских команд честь столицы защитило только Динамо