«За вихід до чвертьфіналу Кубка України футболісти отримали премії»

Руслан Бариляк (Львів) був капітаном Олександрії U-19

Досить несподівано, навіть зважаючи на розвиток подій у матчі, молодий Львів привіз три очка із Вінниці. Там він, програючи в рахунку, здобув перемогу над місцевою Нивою-В — 2:1, вирішальний гол записав до своїх поки що нечисленних здобутків у професіональному футболі 19-річний захисник Руслан Бариляк. ПФЛ спільно з проектом Золотий Талант назвали футболіста молодою надією туру.

— Руслане, вашу перемогу у Вінниці назвали ледь не сенсаційною. Згоден? Чи все закономірно?
— Зрозуміло, що ми їхали за трьома очками. Наша серія затягнулася, зі Сталлю зіграли 120 хвилин, і в матчі з Арсеналом-Київщиною деякі фактори вплинули на гру і ми пропустили м’ячі. Зараз не мали права перед нашими вболівальниками і керівництвом програвати.
— Але ж Нива першою забила, та й до перерви перегравала вас?
— Можна й так сказати. У нас не було другого центрального захисника, і почалася паніка, попереду не могли нічого нав’язати. У другому таймі трохи налагодили гру і почали виходити через середину.
— Свою провину у пропущеному голі відчуваєш? Адже у боротьбі з тобою Браславський поцілив у ближній кут?
— Так, там повністю мій гол. Перед пацанами сказав, що програв. Другого центрального захисника там не було, і я опинився. Потрібно було грати простіше, я ж хотів зберегти м’яча. Не потрібно було цього робити.
— По перерві Нива продовжила атакувати, а з пенальті забили ви.
— Добре, що забили швидко. Цей гол допоміг, можна порівняти його з їхнім м’ячем на початку матчу. Після того як ми забили, повірили, що можемо. Тож другий тайм був за нами.
— Невдовзі ще й вийшли вперед.
— Відчував провину за перший гол, тож ішов на кожен стандарт, дуже хотів забити. В кожній грі я близько, але так і не міг вразити ворота. Тут я підняв руку, Боря Орловський побачив мене і подав зі штрафного на дальню стійку: я там опинився і постарався просто м’яч направити у ворота.
— Це ж твій перший гол в чемпіонаті, і на дорослому рівні за Львів?
— Так.

барыляк
— Головою добре граєш?
— Намагаюся, зріст дозволяє. Хоча, зізнаюся, хотілося б набрати ще кілька сантиметрів. Зрідка програю верхову боротьбу, але трапляються нападники вищі на зріст і з ними важко боротися.
— Руслане, чому так дивно виступив Львів в осінній частині чемпіонату: спочатку все ніби вдавалося, а потім перестали вигравати, зарядили семиматчеву серію без перемог.
— Чесно кажучи, ми відразу з пацанами про це балакали. Майже вся команда — молодь, і вона нестабільна, може і так зіграти, і по-іншому. Не знаєш, на що надіятися, не все може вийти. Більш старші команди знають, як краще зіграти в деяких моментах. Ми ж спішимо і женемося вперед, а суперники ловлять на тому і реалізовують свої моменти.
— Керівництво зробило ставку на Кубок? Адже там у вас справи йдуть набагато краще.
— Так, Кубок — це така мотивація! Всі розуміють цей шанс для команди і для кожного з нас, люди приїздять, дивляться. Це подвійна мотивація і для мене, і для клубу. Наше завдання було пройти два тури, ми пройшли три.
І в матчі проти Сталі не було завдань грати на перемогу. Але саме це нас завело, коли немає завдань, люди забувають про це і починають грати на перемогу, в другому таймі вийшла гра, яку ми хочемо завжди бачити.
— За вихід до чвертьфіналу керівництво подякувало тільки словами, чи й преміями?
— Звісно преміями! Нас добре мотивують, тож є, за що грати і в чемпіонаті, і в Кубку.
— Дніпро-1 серйозний конкурент? Чи подолаєте?
— Серйозний, і не слабший за Сталь. У Сталі молоді грають, а у Дніпра більш досвідчені, вони будуть нас грузити і це потрібно витримати. Гадаю, нам під силу.
— Руслане, тобі доводиться грати у захисті з Ігорем Ощипко. Серйозний дядько?
— Так, він подобався мені як гравець, коли ще в Карпатах грав. Насамперед, характером. Так, не з молодих, але віддається на полі в кожній грі, хоче бути першим, він заради команди готовий на все. Подає нам молодим приклад. Нам без нього важко налаштуватися морально, а коли він є, хочеться зробити лишній підкат.

барыляк2
— А поговорімо про твою кар’єру. Хто залучив до футболу, привів до секції?
— Чесно так і не скажу. Почав ходити в ДЮСШ, просто подобалося копати м’ячика. Батьки були проти, хотіли щоб вчився. Але водночас розуміли, що важко мене відтягнути. І вони змирилися, а я пропускав науку мимо очей. Вже не без долі везіння до 16 років я грав за ДЮСШ у молодіжній першості Львівської області, щоправда, ні на що не розраховував.
— В останньому класі школи ти перейшов до Львова, і виступав уже в чемпіонаті ДЮФЛУ. Як трапився той перехід?
— Мій знайомий запропонував в команду U-17 піти у Львів. На той час я тренувався із дорослою командою на область, фізична форма була, та й морально був готовий до старших хлопців. Вирішив спробувати, ми якраз із Андрієм Чіхом прийшли в один день в команду. Зіграв три матчі і мене лишили на рік.
— Як тобі сам турнір — чемпіонат ДЮФЛУ? Круто було чи не дуже сподобалося?
— Я був приємно вражений, і команда прийняла добре. У нас все було добре, такі прості люди, добре мене прийняли, і на полі грали один за одного. В нашій зоні нам не було рівних, і Карпати обігравали, вийшли з першого місця, але там провалили і було не по результату.
— Що було після закінчення школи? Чому не потрапив до Карпат, Львова чи якогось клубу із Західної України? А опинився аж в Олександрії?
— Вийшли із керівництвом неприємності. Зателефонували і були проблеми в Александрії із захисниками, і ми вирушили туди. Там багато людей поїхало, і я потрапив в число тих, кого взяли. Поталанило, бо команда була повністю укомплектована і не було вільних контрактів. То ми з моїм другом удвох на один контракт грали, на одну зарплату. Але ми на гроші не дивилися, тому що хотіли грати.
— Тренер Костиря муштрував? На вигляд — суворий дядько.
— Хтось, можливо, і не поважає його, інші поважають. Особисто я з повагою ставлюся. У нього своє бачення футболу, він як людина і тренер вмів поставити не те що кожну команду, він міг кожному гравцю донести, що робити на полі.
Я намагався все виконати, що він казав. Таких тренерів мало у нас в Україні, я набрався за той рік великого характеру. У Костирі можна навчитися бути гарною людиною і футболістом.
— Чому не залишився?
— Мене кликали в команду U-21, я підписав контракт, готувався до чемпіонату, але виникли сімейні проблеми. Тож розірвав контракт із клубом по своїй ініціативі. Мене тут у Львові чекали, і я вдячний, що відпустили з Олександрії без питань.
— Львів тоді ще виступав в аматорах, а ти не злякався, перейшов. Паралельно виступав і за Львів U-19? Цікаво було?
— Цікаво дуже не було, ми грали в аматорській лізі. І коли я приїхав із дубля, там вже мужики грали, і траплялося, через мої помилки нам забивали голи. Там в трьох матчах через мене забили два, три м’ячі.
А чемпіонат U-19 для нас то був слабкий рівень. Серйозних команд не було, в нашій зоні там з кількома командами можна було відчути емоції, а самої серйозності не було в чемпіонаті.
— Ви до фіналу чотирьох вийшли, але не виграли.
— Ми там поховали себе матчем з харківським УФК-Олімпіком, коли 4:0 вигравали, а закінчили 4:3, і по забитим голам вирішували. Думали, в другому таймі ще заб’ємо, але все перевернулося і могли навіть внічию зіграти. Молоді пацани розслабилися і повірили зарано в успіх. Взяли звідти, до речі, воротаря і Кисленка у Львів, вони зараз грають.
— Як тобі дебютний сезон серед професіоналів? Все подобається?
— Так, мені взагалі було цікаво першу і другу лігу по телевізору дивитися. Там багато боротьби, кожен має набратися мужності. В чемпіонаті U-19, та й у дублі такого немає. Подобається мені грати зі старшими людьми, при тому всьому ще й Кубок є. А це досвід.

Бліц

— Народився я в місті Комарне, це Львівська область, 40 км від Львова.
— Перший тренер — Володимир Іванович Шутяк.
— Із зарубіжних клубів подобається Реал (Мадрид), з дитинства вболіваю за нього. Захисник Серхіо Рамос був прикладом для мене. Як він заводить футболістів, таких потрібно пошукати!
— Мрія? Щоб десь конкретно заграти, то такої немає. А з дитинства є бажання заграти в чемпіонаті України. І зараз такий чемпіонат, що там кожен може заграти, потрібно старатися.

Чем закончится матч отбора ЧЕ-2019 (U-21) между сборными Украины и Англии 10 ноября?

  • Победа Украины (45%, 65 Votes)
  • Победа Англии (34%, 49 Votes)
  • Ничья (22%, 32 Votes)

Total Voters: 146

Загрузка ... Загрузка ...

Сборная Украины: под присмотром французов, в желтом и с номерами

Сборной Укрианы Довбик не подошел, поедет впечатлять заграницу?

После удаления Динамо осталось в полном составе и победило



Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.

U-21

16 тур
16 ноября
Шахтер 5:0 Александрия
17 ноября
Звезда 0:4 Динамо
Заря 1:0 Верес
Карпаты 3:1 Мариуполь
18 ноября
Ворскла 4:1 Сталь
Черноморец 2:1 Олимпик
Подробнее

U-19

13 тур
16 ноября
Верес 4:1 Шахтер
17 ноября
Олимпик 1:0 Александрия
18 ноября
Черноморец 1:2 Мариуполь
Арсенал 0:1 Карпаты
Динамо 4:1 Заря
Скала 0:1 Ворскла
18 ноября
Звезда 0:2 Сталь
Подробнее

GoldTalant | Золотой талант 2014