Найкращим молодим гравцем 32-го туру ПФЛ спільно з премією Золотий талант України визнали 20-річного нападаючого Миколаєва Івана Морозова. Це його перший сезон у професіональному футболі, і досі форвард не тішив миколаївських тренерів і вболівальників голами. Та у попередньому матчі він забив свій дебютний м’яч у поєдинку з Вересом, у цьому ж турі відзначився вдруге, долучившись до розгрому Тернополя — 7:1.

За що й був відзначений експертами та буде нагороджений фірмовою футболкою німецького бренду JAKO, яку ПФЛ вручить йому на одному з найближчих матчів.

— Іване, для тебе це досягнення?

— Авжеж. Дуже хотів забити другий гол у лізі, і щоб команда виграла. Справдилося. Насправді, партнери віддали дві гарні гольові передачі, і так вийшло, що забив.

— Забранський, мабуть, з полегшенням зітхнув: Нарешті молодий забивати почав. Чи, може, запитав: Де ж ти раніше був зі своїми голами?

— Не знаю, мені особисто він нічого не каже. Та, гадаю, задоволений.

— До речі, про раніше. Поділися враженнями від сезону, який ти розпочав у першому ж турі матчем із Десною (0:2). Забранський тоді замінив тебе вже у перерві.

— Так, я ще занадто слабкий був. Не розумів, як грати, перший матч, мандраж, розгубився.

— Першу перемогу Миколаїв здобув лише у п’ятому турі, над Арсеналом — 2:1. Чому не вдався старт?

— Навіть не знаю, може морально якось не підготувалися, на зборах легше було.

— Зате потім три перемоги поспіль. Та й надалі корабелів штормило: примудрилися програти Тернополю, у наступному турі обіграли Колос.

— Не підготувалися на Тернопіль належним чином, потім розізлилися, виграли і почали набирати очки. Така була ситуація непроста.

— Незважаючи на локальні успіхи Миколаїв опинився поруч із небезпечною зоною. Захвилювалися? Зараз пильно стежите за конкурентом Буковиною?

— Звичайно. Ми дивилися як вони грали з Черкаським Дніпром в останньому турі, побачили, що вони перший тайм програвали 0:1, приємно було.

— У майбутніх двох турах вам доведеться грати з Колосом на виїзді і Авангардом удома. Сутужно прийдеться.

— Тяжко, але будемо старатися. Розуміємо всю важливість матчів, потрібно брати очки, щоб обійтися без стикових матчів. Та й на невдачі Буковини доведеться сподіватися, у них наступна гра з Геліосом.

— Скажи, тільки чесно, невдачі в чемпіонаті і блискучий виступ у Кубку — то збіг, чи команда десь жертвувала матчами першості, заради успішного кубкового просування?

— Спочатку ми не акцентували увагу на Кубку, а  потім була ставка на цей турнір, тому так далеко пройшли, три серії пенальті виграли.

— Коли у чвертьфіналі випав лідер вашого дивізіону Іллічівець, засмутилися, адже його називали фаворитом?

— Аж ніяк. Ми на нашому полі грали і шанси рівні були.

— Пройти півфінал було вже занадто складно?

— Всі казали, що найвдалішим жеребом була б зустріч із Дніпром, та випало Динамо. Ми, звичайно, як сказав Забранський, майже не вірили, що виграємо, але в диво потрібно до кінця вірити, ми ж дійшли до півфіналу. Так, розуміли різницю в силі клубів, але намагалися.

На мою думку, арбітр, особливо у другому таймі навидумляв, пенальті непотрібний поставив. Наші ж шанси не реалізували, може й гра по іншому пішла б.

— У місті напередодні матчу був справжній бум?

— Так повний стадіон зібрався. Вболівальникам гра сподобалася.

— Кубковий успіх дещо прикрасив загальну картину? Керівництво не сильно сварить за сезон?

— Здається, не дуже задоволене.

— А ти першим професіональним сезоном задоволений?

— Перше коло не дуже вдало склалося, був засмучений. А зараз під кінець набрав. Була мета забити хоча б один гол. Тому особисту ціль я виконав, ще дві гри, і намагатимуся ще забити.

А задоволений буду, якщо тренер повірить в мене. Зараз готовий на заміни виходити, поки ще не готовий до основи. Сам відчуваю. Так, знаю, над чим працювати, мені допомагають.

— Дорослий рівень відчув з першими ж ударами по ногам?

— Коли вперше вийшов на поле, важко було, тому що два роки грав на першість міста, а це різна швидкість гри, все зовсім по іншому. Тож взагалі не увійшов у гру.

— Тобі 20-річному проти кого грати простіше було: проти фаворитів, чи аутсайдерів?

— Для мене немає особливої різниці, коли виходжу проти Іллічівця чи Тернополя. Розумію, що рівень команд різний, але на полі однаково ставлюся до суперників.  Адже сам новачок, тому просто намагаюся допомогти команді.

Який захисник вразив? Я не так багато грав, щоб когось назвати. А ось команда? З Динамо, зрозуміло, важко було грати, хоча я там небагато часу на полі провів, але все одно. У матчі з Десною нічого не зміг зробити, гадаю, зараз краще б зіграв.

— До речі, шанси чернігівців на вихід до УПЛ значно підвищилися. Заслужено?

—  Вважаю, що так. Десна зараз краще за Верес грає. Навіть не знаю, хто б окрім неї міг би грати у Прем’єр-лізі із першого дивізіону.

— Тернопіль і Скала — реально найслабші в лізі?

— Щодо Скали не знаю, а Тернопіль так, взагалі слабкий останнім часом. У них проблеми, тренера довго не було і може через це важко.

— Іване, поговорімо про тебе, точніше, про початок твого футбольного шляху.

— А я, коли прийшов у спорт, не відразу у футбол потрапив. Спочатку чотири роки легкою атлетикою займався. Потім перейшов в іншу школу, нові друзі з’явилися, ось і з ними вперше пішли на тренування. Спочатку до слабкої команди в місті пішов, але мене помітили і перевели в миколаївську СДЮШОР, її я і закінчив.

— Сам в атаку побіг, чи тренери відрядили?

— Відразу був центральним нападником, тренери поставили. Ніколи не грав захисником. Кілька матчів, щоправда, відіграв лівим хавом, але важко було.

— Не всім так щастить.

— У чемпіонаті ДЮФЛУ тяжко прийшлося. Я старався, але здебільшого сидів на заміні, випускали в другому таймі. Забивав небагато, та й ми не дуже добре грали у вищій лізі.

Після легкої атлетики я швидко бігав, але моменти не завжди виходило реалізовувати. Можливо, через це й не ставили мене у склад.

— Ти закінчив школу ще у 2014-му, у першій лізі дебютував минулої осені. Що робив півтора роки?

— Після випуску із СДЮШОР грав за дубль і потім ще в одній команді, але там гроші не платять, і я вже хотів кидати футбол. Аж тут мені зателефонував тренер і каже, кличуть у в другу команду, там відіграти одну гру. Я погодився, прийшов на матч, віддав передачу, м’яч забив. Забранський помітив і сказав, щоб приходив на тренування.

— У березні минулого року Миколаїв U-19 виграв зимовий чемпіонат міста, а ти став кращим бомбардиром — 5 голів.

— Так, було діло, якраз саме тоді я й поїхав на збори із першою командою. Був дуже задоволений, що перевели в команду, приємні враження. Дивився як грають основні футболісти, різні рівні, колектив хороший, тренери непогано ставилися. Мені дуже сподобалося.

— Ти ще бігав за аматорський Южноукраїнськ у чемпіонаті області. Платили якусь зарплату?

— Так. А за перемогу ще й доплачували. Потім почали щось мутити і все.

— Коли влітку минулого року підписав із Миколаєвом свій перший професіональний контракт, хвилювався?

— Не дуже, був радий, що підписав. Адже півроку був без контракту. Приїхав мій агент, Ігор Покарінін, і відразу підписав.

Бліц

— Народився у Миколаєві, вихованець СДЮШОР Миколаїв.

— Перший тренер Олександр Васильович Чуніхін.

— У зарубіжних чемпіонатах вболіваю за Барселону, подобається її гра. Хоча в цьому році й не виграли нічого, але найбільше подобається саме ця команда. Футболіста конкретного немає, багато хто подобається. Немає такого, що Роналду чи Мессі, гра обох вражає.

— Мрія є. Досягти таких успіхів, щоб вистачило престижно прожити все життя, що буде після футболу.

—Хоббі? Я зараз не відпочиваю від футболу, зранку тренування. Можу погуляти з дівчиною і все.

Андрій ІВАНЧЕНКО