Станіслав-Нурі Малиш: «До Жемчужини покликав Денис Колчин»

Станіслав-Нурі Малиш (Жемчужина)

Фініш осінньої частини чемпіонату другої ліги дещо зіпсував настрій вболівальникам одеської Жемчужини. Після передостаннього туру вона лідирувала у турнірці, останній же пропускала, і цим вдало скористалися переслідувачі. Команду з Південної Пальміри обійшов Кремінь та наздогнав Рух. Утім, це не дуже засмутило забивного півзахисника одеситів з незвичним ім’ям Станіслав-Нурі, на рахунку якого 17 матчів та 5 голів.

— Станіславе, попри всі намагання Жемчужині не вдалося піти на зимові канікули з першої сходинки турнірної таблиці. Це погано, добре, чи так собі?

— Все нормально. Головне, що у трійці знаходимося. Відрив від четвертого місця є (налічує 7 очок — прим. ред.).

— Цікаво, а яке завдання ставилося перед командою перед стартом сезону?

— Наша задача — вийти до першої ліги.

— У першій частині чемпіонату чи все вийшло у Жемчужини, у тебе особисто?

— Певне, мені хотілося б більшого. А командою, на мій погляд, добре виступили.

— Ті зіграв у 17 матчах із 18-ти, маєш 5 забитих м’ячів. Пристойний результат.

— Це як подивитися. Бувало й більше.

— Загалом у другій лізі за два з половиню сезони ти відзначався 16 разів. Використовуєш перевагу у зрості (186 см — прим. ред.)?

— Так, раніше більшу частину м’ячів саме головою забивав. Тепер вже й ногами почав вражати ворота. Якби ще більше моментів використовував, то голів би було принаймні удвічі більше.

— Як тобі чемпіонат загалом. Після переходу аж шістьох клубів до першої ліги, рівень другого дивізіону ослаб?

— Гадаю, турнір став трохи слабкішим за попередній. Окрім кількох команд у нижній частині таблиці багато слабеньких колективів. Хоча той же запорізький Металург — хороша команда, а йде на дні таблиці.

— Станіславе, ти нібито розпочинав свою кар’єру захисником, а зараз граєш хавбека. Хто ж ти за амплуа?

— У цьому сезоні я граю на позиції півзахисника, опорного. В обороні лише один матч відіграв. Всі інші — у центрі поля.

— І ще одне запитання, ти вибач, але без нього ніяк. У тебе подвійне ім’я, Нурі — може бути арабського, татарського, абхазького походження, по батькові ти Атіллайович. У твого роду яке коріння?

— Турецьке. Мій тато — турок. А прізвище мами Малиш, і я не став його міняти.

— Ім’я Нурі — означає світлий, людина з таким іменем, відрізняється сміливістю та незалежністю. Це ж справді про тебе.

— Мені важко про себе казати, з боку видніше. А щодо подвійного імені, то батьки ніяк не могли вирішити, як мене назвати: мамі подобалося Станіслав, батькові — Нурі. Тому й вирішили дати мені два імені.

— Судячи з того, що вже змалечку ти грав за дитячу команду Чорноморця, ти народився в Одесі?

— Ні, народився я у Києві. Потім у Туреччині жив 10 років. І лише, коли мені виповнилося 11-ть, ми переїхали до Одеси. А футболом почав займатися ще там, рік чи півтора відіграв у чемпіонаті Стамбула. А вже тут пішов до СДЮШОР Чорноморець.

— Батько привів до секції?

— Сам захотів прийти.

— Після завершення виступів у чемпіонаті ДЮФЛ ти у 16 років дебютував за Чорноморець U-19?

— За дубль навіть дебютував.

— Але у чемпіонаті-2012/13 ти провів за молодіжну одеситів лише два поєдинки проти Говерли та Волині і кудись зник на цілих два роки. І тільки влітку 2014-го знайшовся в одеському Авангарді.

— Де був? Грав у чемпіонаті Одеси за команду Soho.net. Потім мене тренер Владислав Зубков забрав до клубу Реал Фарма.

— Чому ж відбулося розставання з майже рідним Чорноморцем? Вже й до дубля пробився, основа на обрії майорить.

— Особисті обставини. По контракту не змогли домовитися.

— Перехід до клубу другої з дублю команди Прем’єр-ліги це крок вперед, назад, чи тупцювання на місці?

— Відверто кажучи, важко визначити. Певне, все ж таки крок вперед.

— І ти справді гарно заграв — в основі, голи забивав, за два попередні сезони — 11 влучних пострілів. Чому ж нинішнім літом пішов з Реалу?

— Наприкінці минулого чемпіонату пішли погані результати, і нас, кількох чоловік, просто прибрали.

Станіслав-Нурі Малиш (Жемчужина)

Станіслав-Нурі Малиш (Жемчужина)

— Але ти не встиг навіть занудьгувати, опинившись в іншому клубі другої ліги — Жемчужині.

— Так, Колчин покликав. Ми з Денисом Борисовичем ще у Soho.net познайомилися, працював під його керівництвом. Я ще коли у Реал Фармі був, він мене вже кликав до себе, в Жемчужину.

— Не боявся йти в команду, яке у попередньому сезоні ще на аматорському рівні виступала?

— Так у мене й вибору особливого не було. Їздив на оглядини до Миколаєва, там не підійшов, а вже кінець трансферного періоду наближався. Нікуди було йти.

— Незважаючи на молодий вік, ти змінив вже чотири клуби, причому всі вони одеські. Тебе не запрошували деінде, чи просто не бажаєш залишати улюблене місто?

— Не особливо запрошували. Я ж сам — не проти, але щоб десь рівнем вище. До першої ліги із задоволенням пішов би, а до якогось клубу другого дивізіону — ні-ні.

— А що найбільше тобі подобається в Одесі? Море?

— Те, що народ тут веселий. До того ж, багато років тут живу, все знаю. Та ще й навчаюся у місцевому гідрометеорологічному університеті.

— У чемпіонаті відбувся останній тур, команда вже у відпустці?

— Так, до середини грудня гуляємо. Та я тиждень побайдикую, відпочину, й почну до тренажерної зали ходити, бігати, треба себе у тонусі тримати.

— До речі, людині, котра живе біля моря, де хочеться провести відпустку? Невже теж на пляжі?

— Ні, море вже набридає, щоб навіть взимку туди вибиратися. Навіть, не знаю, напевне, що у гори краще. А якщо ви спитаєте про мій улюблений відпочинок, чи хобі, то їх не має. Є футбол, мені дуже подобається грати, і ніяких особливих інших захоплень немає.



Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий


Warning: Undefined variable $user_ID in /var/www/www-root/data/www/goldtalant.com.ua/wp-content/themes/HappyBaby/comments.php on line 67

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.